Марія була п’ятою дитиною у багатодітній родині збіднілого дворянина. У 10 років почала навчання у Чернігівському пансіоні Осовської та в консерваторії у Хельсінкі (за іншими даними– філія Петербурзької консерваторії в Гельсінгфорсі). У 17 років Марія стала дружиною артилерійського офіцера Хлистова й опиниласяв Бессарабії, у фортеці Бендери. У цей час вперше зустрілася з МиколоюТобілевичем. 1876-го вийшла на сцену ніжинського театру. Саме в Ніжині вонамешкала протягом 1902–1924 та з перервами, повертаючись після гастролей, до1932. 27 жовтня 1882 у міському театрі Єлисаветграда (нині Кропивницький) підорудою Марка Кропивницького розпочався творчий шлях видатної українськоїактриси. Вперше на професійній сцені вона зіграла роль Наталки Полтавки. ПізнішеМарія Заньковецька (псевдонім взяла на згадку про щасливе дитинство в рідномуселі) працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах МаркаКропивницького, Михайла Старицького, Миколи Садовського, ПанасаСаксаганського, Івана Карпенка-Карого. В її репертуарі більше 30 ролей на сцені. Цепереважно драматично-героїчні персонажі. Маючи чудовий голос — драматичнесопрано, незрівнянно виконувала у спектаклях українські народні пісні. Була середзасновників театру Миколи Садовського в Полтаві. Домагалася відкриття в Ніжиністаціонарного державного театру. 1918-го вона організувала народний театр«Українська трупа під орудою М. К. Заньковецької». 1922-го їй першій в Україніуряд присвоїв високе звання Народної артистки республіки.
Останні роки свогожиття Марія Заньковецька жила з родиною своєї племінниці у Києві. Померла 4 жовтня 1934 року.