За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем), - Щедрий Вечір. Це - залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем - це день преподобної Меланії. У народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір, або свято Маланки.
Унаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося у народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року.
У надвечір'я Нового року (тепер - 13 січня) у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік. Як і на Свят-вечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі й кутя, і ковбаси, й холодець, і шинка...
За церковним календарем — 13 січня відзначається День святої Маланії. Проте, це свято, як і багато інших українських свят — має коріння ще з дохристиянських часів.
У народі ж не так сильно прив’язували святкування до певної релігії, скоріше, цей день звичай перетворився у привід весело провести час. На “Маланки” хлопці перевдягаються у жіночий одяг (образ Маланки), а дівчата навпаки — у чоловічий (образ Василя). Співають пісень, жартують, танцюють та влаштовують цілі спектаклі.