Колегіум – не просто школа – це родина
Високість духу і високість чину.
31 травня 2021 року вся колегіальна родина зібралася на свято, яке вже стало доброю традицією закладу, – дванадцяту щорічну церемонію нагородження «Гордість колегіуму».
Цей захід – це підведення підсумків навчального року, що минає, вшанування переможців різноманітних олімпіад, конкурсів, конференцій, змагань.
31 травня 2021 року у ліцеї "Білоцерківський колегіум" відбулося Свято останнього дзвоника. Це свято – завжди урочисте, радісне і водночас хвилююче. Особливо для випускників, для яких шкільний дзвінок лунає дійсно востаннє. Звісно, вони будуть чути його мелодію ще багато-багато разів, приводячи до школи своїх дітей, а пізніше й онуків, але для них він пролунав в цей день востаннє. Минуть роки, проте вони пам'ятатимуть і цей дзвінок, і рідну школу, і своїх вчителів, по-батьківськи вимогливих і по-материнськи турботливих.
Дорогі учні, шановні педагоги та батьки!
Щиро вітаю Вас зі святом Останнього дзвоника, що символізує закінчення навчальної пори!
Упродовж року на цю мить з нетерпінням чекали і діти, й дорослі. Останній шкільний дзвоник для кожного лунає по-різному. Для тих, кому належить ще продовжити шкільне навчання, він радісно сповіщає про початок веселих літніх канікул. Тож від усього серця бажаю нашим колегіантам гарного й цікавого відпочинку, набратися незабутніх вражень та сил перед початком нового етапу навчання.
А для випускників сьогоднішній дзвоник пролунає востаннє, нагадуючи про те, що дитинство закінчилося і вони стали дорослими людьми.
Нехай відлуння цього останнього дзвоника для Вас залишиться спогадом про безтурботне, щасливе дитинство. Ви вирушаєте у самостійне доросле життя. Бажаю, щоб цей шлях був щасливий, сповнений гарними подіями і здобутками. Вірю, що ви реалізуєте власні здібності, таланти, побудуєте успішну долю, будете гідними творцями свого життя. Адже Ви – майбутнє нашої країни, люди, від яких залежить, якою в майбутньому стане Україна.
Вітаю і батьків сьогоднішніх випускників, які разом із своїми дітьми пройшли цей довгий і непростий шлях, раділи їх успіхам, переймалися невдачами, підтримували у важку хвилину. Нехай же Ваші діти стануть справжніми людьми, гідними поваги.
Бажаю всім віри і впевненості у завтрашньому дні, міцного здоров’я, успіхів і злагоди у Ваших родинах. До зустрічі в новому 2021/2022 навчальному році!
Хай щастить!!!
З повагою,
директор ліцею
Галина Склярова
Щорічно 1 червня в Україні та по всьому світу відзначається Міжнародний день захисту дітей, який покликаний привернути увагу до захисту прав дитини.
Міжнародний день захисту дітей є не тільки святом для самих дітлахів, він ще нагадує суспільству про необхідність їх захисту. У цей день у багатьох містах світу проводяться різноманітні розважальні, ігрові та культурні заходи, присвячені дітям, і звісно ж за їх участі.
День захисту дітей в Україні є національним святом, який покликаний привернути увагу громадськості до проблем дітей. В Україні День захисту дітей був створений Указом президента №568/98 від 30 травня 1998 року "Про день захисту дітей". З того моменту в Україні 1 червня стало офіційним Днем захисту дітей. Україна за роки незалежності ухвалила законодавство з охорони дітей, яке відповідає європейським стандартам та Конвенції ООН з прав дитини. І хоча 1 червня є офіційним Днем захисту дітей, цей день у нас в країні не є вихідним. Тим не менше, щорічно по всій країні проводяться різні розважальні та соціальні заходи, присвячені дітям.
Хімікам давно відомо, що довжина 100 мільйонів атомів водню в одному ланцюзі становить один сантиметр, а ось для забезпечення стандартного польоту сучасного літака необхідно близько 80 тонн кисню. Стільки ж кисню виробляє 40 тисяч гектар лісу під час фотосинтезу.
Близько 7 мг золота можна витягнути з однієї тонни води з океану, уявіть, близько 10 мільярдів тонн золота містять води Світового океану, а під дією соєвого соусу відбувається хімічна реакція, яка змушує навіть вбитого кальмара «танцювати» на тарілці.
Найбільша кількість хімічних елементів відкрив Карл Шеєллі, провідний шведським дослідник. До найтоншої матерії, яку може побачити людина, відносяться стінки мильної бульбашки.
Перехід речовини з твердого в газоподібний стан називається в хімії сублімацією, а ось крім ртуті при кімнатній температурі в рідку речовину переходять франций і галій.
Одним з найлегших металів вважається літій. До найпоширенішої речовини в світі відноситься водень. Залізо можна легко перетворити у газ, якщо його нагріти до 5 тисяч градусів Цельсія і т.д.
Щорічно, в останню неділю травня святкується день хіміка і вшановуються працівники хімічної та нафтохімічної промисловості промисловості.
Сердечно вітаємо трудівників нафтохімічної, хімічної, мікробіологічної і хіміко-фармацевтичної промисловості, освіти, наукових, дослідних і проектних організацій нафтохімічного комплексу області з професійним святом - Днем хіміка!
Свято відзначається згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 01.10.1980 N3018-Х «Про святкові і пам’ятні дні», в редакції Указу Президії Верховної Ради СРСР від 01.11.1988 N9724-XI «Про внесення змін до законодавства СРСР про святкові і пам’ятні дні».
В Україні День хіміка встановлено відповідно до Указа Президента України від 7 травня 1994 року № 219/94 і відзначається щорічно, також в останню неділю травня.
27 травня 2021 року до рятувальників міста Біла Церква завітали учні 5-Б класу ліцею «Білоцерківський колегіум».
Дітей цікавило все: спецтехніка, захисна форма, обладнання, яким користуються сапери для знешкодження вибухівки, рятувальні човни тощо. З цікавістю учні слухали розповідь рятувальників про їх нелегку працю, швидкість виконання своїх завдань, вміння діяти грамотно, чітко, впевнено, надаючи допомогу потерпілим.
У кожного з присутніх була можливість приміряти каску пожежного та посидіти за кермом автомобіля, відчувши себе справжніми героями. А яке здивування і захоплення викликала у школярів демонстрація практичного заняття: сирена, виїзд пожежної машини, гасіння умовної пожежі.
Усі учні отримали вдосталь позитивних емоцій і найголовніша мета досягнута, адже діти усвідомили, що у багатьох випадках саме від їхніх знань, навичок та умінь залежить безпека життя і здоров’я.
День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження відзначається в Україні згідно з Указом Президента № 563/99 від 25 травня 1999 року, щорічно в останню суботу травня.
Першою українською друкарнею можна вважати краківську друкарню Швайпольта Фіоля, у якій у 1491 році з’явилися перші книги, надруковані кирилицею. Друкарня Фіоля видавала книги для України та суміжних країн, вона почала видання книг на кирилиці в тій формі, яку продовжили друкарні в Україні.
Першу друкарню в Україні заснував у Львові Іван Федоров-Федорович. Вона діяла протягом 1573-1575 рр., А першою виданою на українських землях книгою став «Апостол» (в 1574 р.), який історично започаткував розвиток друкарства в Україні.
Справжнім шедевром друкарського мистецтва стала Острозька Біблія, завершена в 1581 р. Острог став також першим в Україні центром видання тогочасної публіцистики, яку пізніші дослідники назвали «полемічною літературою».
Одним з осередків книгодрукування в Україні була Печерська Лавра. Заснована в 1616 р., Київська лаврська друкарня працювала три сторіччя.
Крім друкарень кириличного шрифту, в Україні працювали і латинсько-польські: першою була невелика друкарня у Львові, що діяла в 1592 - 1602 р.
Всього в Україні в 1574 - 1648 рр. діяло 25 друкарень. Головними центрами видавничої діяльності були великі торговельні міста - Київ, Львів, Острог: тут були не лише кадри ремісників, книжників, редакторів, але й можливості ширшого збуту. При великих друкарнях були свої книгарні. Продажем книжок займалися також працівники друкарень, купці і крамарі, які розповсюджували книги разом з іншими товарами.
Був в Україні і негативний досвід руйнації книговидання, починаючи з 1720 р., коли Петро І заборонив своїм указом книговидання українською мовою.
Українське книговидання часами трохи жевріло, але не помирало. Навіть у складний період між першою і другою світовими війнами в Галичині існувало близько 50 українських видавництв.
Причиною відносного зменшення українських видань в радянські часи була в першу чергу урядова політика. З 1930 до 1939 року українська книга в кількісному вимірі скоротилася з 6394 до 1895 видань.
У даний час перед українською книгою і тими, хто займається її розповсюдженням, постала інша серйозна проблема - ринкові відносини. Як зауважив академік Я. Ісаєвич, «можливість« жити з видання »якраз і є показником зрілості суспільства, яке бажає і може забезпечити функціонування культури в ринкових умовах».
Щоб видавати книжку, треба розуміти її неминущу цінність, треба вміти її берегти і передавати з покоління в покоління. Це вічний духовний скарб народу.
Всім привіт!!!
