На Україні колегіуми здебільшого відкривали єзуїти при своїх місіях і монастирях для навчання дітей із католицьких родин. Навчання велося латинською мовою й мало виразне релігійне спрямування .
Крім католицьких, на Україні також були поширені православні колегіуми. Широко відомі Києво-Могилянська колегія, (з 1701р. – академія) у 1700р., було створено колегію в Чернігові, Харківський колегіум (заснований 1721р. в Бєлгороді), Чернігівський колегіум, у 1738р. створено колегіум у Переяславі. Були колегіуми також у Вінниці, Гощі, Львові, Луцьку, Тернополі та інших містах. Був колегіум і в Білій Церкві при єзуїтській місії, яка знаходилась на місці теперішнього аграрного університету. Постійна єзуїтська територіальна місія була відкрита у Білій Церкві в 1732р. Білоцерківська місія Товариства Ісуса була підпорядкована Овруцькій резиденції, а з нею віднесена до Острозького колегіуму. При Острозькому колегіумі, який був заснований Анною-Алоїдою Ходкевич у 1624р., знаходилося вище відділення з класами філософії і теології. У його віданні були також резиденції в Кременчуці, Овручі, Вінниці і деяких місіях. У 1742р. у Овручі засновано самостійний колегіум, якому підпорядковувалась Білоцерківська місія (колегіум), а також резиденції зі школами в Яроповичах, Мозирі, Володарці.
Виховання молоді слугувало єзуїтам могутньою зброєю для панування над людом. Виховання було призначене для дітей усіх станів, але головним чином увага приділялася дітям вищих станів і найбільш обдарованим дітям. Підготовка духовенства, виховання мирян в дусі побожності перед авторитетом духовного сану – такі були кінцеві цілі всіх навчальних закладів єзуїтів. Оскільки подібні завдання було важко розв’язати в початкових училищах, єзуїти утворювали лише середні й вищі школи. У цих школах гуманізм був спрямований на службу середньовічній римській церковності.
Колегіуми середнього рівня (studia inferiora) давали типову освіту гуманітарної школи. Такий колегіум утворювали п’ять класів, із яких три нижніх називалися граматичними: 1. infima classis grammaticae, 2. media classis grammaticae, 3. suprema classis grammaticae (або syntaxis), а два вищі – гуманітарними (poesis, rhetorica). Курс кожного класу, крім риторичного, був однорічний, риторичного – як правило, дворічний. Мовою викладання була латина, грецькій мові надавалася другорядна роль, рідна мова і вітчизняна історія були повністю занехаяні, вивченню Закону Божого було виділено мало часу.
Повні колегіуми (studia superiora), окрім згаданих п’яти класів, утворювали ще “вищі науки”: курси філософії (як правило, трирічний) і теології (чотирирічний). Курс філософії передбачав вивчення етики, математики, фізики і логіки, а в межах теології викладалося канонічне право і гебрейська мова.
У першій половині ХVІІ ст. єзуїти мали на українських землях 15 шкіл. Ці колегіуми, що визначалися на той час найвищим рівнем освіти, стали взірцем для пізніших українських і православних шкіл.
У єзуїтських школах вчилося багато синів української шляхти. Молоді іновірці не повинні були брати участь у католицьких богослужіннях, але мали відвідувати у нижніх класах уроки з катехізису, а в класах поетики та риторики – виклади контровердних питань католицької та іновірних доктрин.
Колегіуми ордену, що поставали на українських землях, початково мали статус місій і нараховували в своєму складі 1-2 особи. Численніші місії існували як окремі адміністративні одиниці, менші приписувалися до сусіднього колегіуму. При потребі, наявності впливових та заможних благодійників статус місії міг зрости і вона ставала резиденцією. При резиденції відкривали початкові й середні школи для світських учнів. Повних шкіл (з курсами філософії та теології) при резиденціях бути не могло. Згодом резиденція могла здобути статус колегіуму. На практиці траплялися випадки оминання стадій статусу при заснуванні нового осередку в залежності від потреб Товариства Ісуса, а також пониження статусу від колегіуму до місії в результаті повстань і воєн.
У Білій Церкві з 1740-х років при єзуїтській місії діяло граматичне відділення колегіуму. В останній третині ХVІІ ст. його вже не було, про що свідчать документи про ліквідацію місії 1773р. (6).
Цікавим явищем в освіті України кінця ХІХ – початку ХХ ст. був заклад, який заслуговує на нашу увагу з погляду перенесення традицій, у деякій мірі прообраз сучасного колегіуму, - Колегія Павла Галагана.
Колегія Павла Галагана відповідала чотирьом старшим класам гімназії. Це був чудовий навчальний заклад, на зразок англійського коледжу; викладали в ньому кращі педагоги м.Києва.
Заснував його в 1871р. поміщик і відомий культурно-громадський діяч, українофіл Григорій Галаган у пам’ять свого передчасно померлого сина Павла. Вступати до колегії могли лише особи православного віросповідання. Навчалось у ній всього 40 учнів, по 10 у кожному класі. “Колегіяти” жили всі разом у пансіоні при школі і мали все безкоштовно: науку, першорядний харч і гарну, європейського зразка уніформу. На їх гарних кашкетах були вишиті золотими нитками три літери: К.П.Г. Щороку влітку, під час канікул учнів вивозили на цікаві екскурсії – на Кавказ, Крим, по Волзі, а по закінченні колегії кожен випускник одержував допомогу на початкове влаштування по 50 рублів. Не дивно, що потрапити до цієї колегії було мрією кожного гімназиста. Конкурс при вступі був дуже великий.
У колегії свого часу навчався А.Ю.Кримський, П.П.Чубинський, О.О.Богомолець, П.Филипович, М.Драй-Хмара, В.Ларін.
Колегіуми в системі освіти Київщини
Внесок Петра Могили та Івана Мазепи в розвиток освіти Київщини