60 років тому (1956) відбулася Республіканська наукова конференція з метою узагальнення досвіду політехнічного навчання в школах України.
60 років тому (1956) відбулася Республіканська наукова конференція з метою узагальнення досвіду політехнічного навчання в школах України.
26 червня 1987 року Міжнародна конференція по боротьбі зі зловживанням наркотичними засобами й їхнім незаконним обіготом прийняла Всеосяжний план діяльності. 7 грудня 1987 році Генеральна Асамблея ООН установила Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотиками й їхнім незаконним оборотом у знак вираження своєї рішучості підсилювати діяльність по створенню міжнародного співтовариства, вільного від зловживання наркотиками.
Річард Девід Бах (1936) – американський письменник, пілот за професією. По лінії матері Річард Бах є прямим нащадком великого німецького композитора Йогана Себастіана Баха. Ще у школі вчитель допоміг йому усвідомити свій потенціал. Але слава та популярність не одразу знайшли його. Він подолав величезну кількість важких випробувань на шляху до своєї письменницької майстерності. Уся творчість Баха наповнена пристрастю, бажанням літати, жити, самовдосконалюватися, насолоджуватися приємними моментами життя та боротися з буденним світом
Річард Девід Бах (1936) – американський письменник, пілот за професією. По лінії матері Річард Бах є прямим нащадком великого німецького композитора Йогана Себастіана Баха. Ще у школі вчитель допоміг йому усвідомити свій потенціал. Але слава та популярність не одразу знайшли його. Він подолав величезну кількість важких випробувань на шляху до своєї письменницької майстерності. Уся творчість Баха наповнена пристрастю, бажанням літати, жити, самовдосконалюватися, насолоджуватися приємними моментами життя та боротися з буденним світом
Протягом декількох сусідніх днів сонцестояння полуденні висоти Сонця в небі майже незмінні; звідси й походить назва сонцестояння.
Після літнього сонцестояння в північній півкулі день йде на спад, а ніч поступово починає збільшуватися. У південній півкулі - навпаки.
У 2016 році астрономічне літо в північній півкулі настане 20 червня в 22.34 за всесвітнім координованим часом. Залежно від зсуву календаря, літнє сонцестояння відбувається 20 або 21 червня в Північній півкулі і 21 або 22 грудня в Південній півкулі.
«Я не знаю більш національного народного генія… До нього це був Довженко», - так сказав про Івана Миколайчука Сергій Параджанов – людина бездоганного смаку і чуття на справжнє і на фальшиве. Але трапилося так, що Іван Миколайчук, всенародно улюблений актор – знайомі і незнайомі називали його просто Іваном, ніколи не Іваном Васильовичем, за життя так і не отримав від влади звання «народного». Був лише «заслуженим». Попри людську любов, партійні чини не надто жалували Миколайчука – одним своїм виглядом на екрані він будив у приспаній українській душі якісь прадавні згадки про гідність, волю і незалежність. Чиновникам від культури було все не так у цього актора – «то очі злі, то обличчя «нє совєцкоє». Впродовж 10 років йому не давали жодної можливості ані самому кіно знімати, ані як акторові грати. Клеймо ворога радянської влади йому причепили після виходу фільму «Анничка», де він зіграв хлопця з УПА. Масла у вогонь підлив випадок, що трапився у Яремче: якось, у перервах між зйомками Миколайчук пішов до ресторану пообідати. Часу було обмаль, і він вирішив не переодягатися. Так і подався туди – у формі вояка УПА. Це була знаменна сцена: усі, хто там був, мало не зомліли, зокрема й декілька працівників КДБ, які були при виконанні службових обов’язків – прикинувшись мирними гуцульськими дядьками за ресторанним столиком, справно видивлялися та вислуховували, чи не несе часом хто якої крамоли на радянську владу… А тут, наче з-під землі, постав молодий вояк УПА. Вони мало не сказилися з люті. Мабуть, це було останньою краплею: «Как вы смеете… Кто вам дал право…» і т.д, і т.п. За Сталіна Миколайчука б неодмінно посадили. Згодом, що б не робив Миколайчук, до нього чіпляли ярлик «націоналіста». Приміром, у фільмі Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною відзнакою» Іван Миколайчук мав спочатку грати роль Ореста Дзвонаря (Ореста, зрештою, зіграв Ступка) – сильну й волелюбну людину. Та за вказівкою ЦК КПУ Миколайчукові не дали цієї ролі. Стрічка, яка отримала чимало відзнак і була закуплена 57 країнами світу, на батьківщині була знята з прокату за «націоналістичний душок». Йому навіть Шевченківську премію дали у 1988 році – посмертно. Іван Миколайчук народився в селі Чорториї Чернівецької області. Був четвертою дитиною у багатодітній селянській родині. Закінчив у 1965 році Київський інститут театрального мистецтва, відтоді працював на Київській кіностудії ім. О. Довженка. Зіграв у фільмах: «Тіні забутих предків» (Іван), «Сон» (Тарас Шевченко), «Бур’ян» (Давид Мотузка), «Білий птах з чорною ознакою» (Петро; співавтор сценарію), «Пропаща грамота» (Василь; цю роль актор вважав однією з найкращих, але фільм теж був знятий з прокату). Як режисер поставив фільми «Вавилон-ХХ» (за романом «Лебедина зграя» Земляка, співавтор сценарію, автор музичного оформлення, роль Фабіана), «Така пізня, така тепла осінь» (у співавторстві з Віталієм Коротичем). Іван Миколайчук пішов із життя 47-річним, залишивши нереалізованими силу-силенну творчих задумів… «Звісно, Іван Миколайчук – трагічно емблематичне явище. Він дав живий приклад того, чим би могла бути Україна. І смертю своєю показав, чим вона стала» (Вадим Скуратівський). У лютому 2016 року на ім’я Президента України була подана петиція про присвоєння Івану Миколайчуку звання «Героя України». З необхідних 25 тисяч, звернення підписало лише 80 людей.
Сьогодні відзначається Всесвітній день поширення інформації щодо зловживань стосовно літніх людей. Проголошений резолюцією ГА ООН 19 грудня 2011 року. Вперше відзначався 15 червня 2012 року. Цього дня світ висловлює свою незгоду і протест щодо зловживань стосовно деяких представників старшого покоління та їхніми стражданнями – фізичними, моральними, психічними. З часом глобальна чисельність людей віком від 60 років і старше більш ніж подвоїться – з 542 мільйонів у 1995 році приблизно до 1,2 мільярдів чоловік у 2025 році. На сьогодні близько 4-6% людей похилого віку постійно зтикається з проблемою якоїсь із форм поганого поводження вдома. Жорстоке поводження з людьми похилого віку є на сьогодні глобальною соціальною проблемою, яка впливає на здоров’я мільйонів літніх людей у всьому світі, а також є грубим порушенням їхніх людських прав.