Білоцерківський колегіум

Найпопулярніші книги сучасних підлітків

Бернард Шоу народився 26 липня 1856 в Дубліні. Вчився в католицькій і протестантській денних школах Дубліна.

У 1871 р закінчивши школу, він став працювати в компанії, яка торгувала земельними ділянками. Через рік зайняв посаду касира, але через чотири роки, зненавидівши роботу, переїхав до Лондона (1876): де жила мати, після розлучення з батьком. Зайнявся журналістикою і літературою.

З 1882 р став цікавитися соціальними проблемами, а 1884 вступив в «Фаіанське суспільство», створене для поширення соціалістичних ідей, якому присвятив 27 років свого життя, виступаючи з лекціями.

Бернард Шоу починає писати про театр, публікується в тижневику «Уорлд», «Пелл-Мелл газет», пише музичні рецензії в «Стар», а з 1890 стає штатним музичним критиком в «London World».

Через 5 років Шоу стає театральним критиком в лондонському журналі «Сетердей рев’ю».

У 1890 р він читає лекцію на засіданні «Фабіанського товариства», яку присвятив творчості Ібсена, а через рік пише критичну статтю «Квінтесенція ібсенізму», яка стала маніфестом нової драми.

1892 написав першу п’єсу «Будинок вдівця». Виходять романи «Нерозумний шлюб», «Любов артиста».

Протягом подальших шести років Бернард Шоу пише 9 повнометражних п’єс і одну одноактну: «Серцеїд» (1893), «Професія місіс Уоррен», «Зброя і людина» (1894), «Кандіда» (1897), «Обранець долі» (1897 ), «Поживемо-Побачимо» (1899). П’єси Шоу в постановці Джона Ведренна і Харлі Гренвілл-Баркера 1904-1907 рр. були настільки популярними, що в ці роки 701 спектакль був поставлений за його творами.

Далі були написані «Людина і надлюдина» (1905), «Дон Жуан у пеклі», «Майор Барбара», «Пігмаліон» (1913).

Під час Першої світової війни Бернард Шоу активно займається політикою, пише великий нарис «Війна з точки зору здорового глузду», в якому критикує Англію і Німеччину, закликає до переговорів, критикує сліпий патріотизм.

У повоєнні часи видає п’єси «Будинок, де розбиваються серця», «Назад до Мафусаїлу» (1922), «Свята Іоанна» (1924).

У 1925 отримав Нобелівську премію.

У віці за 70 в 30-их рр. Шоу багато подорожує (Індія, Південна Африка, Нова Зеландія, США, СРСР).

Б. Шоу писав до глибокої старості. Останні п’єси «Мільярди Байанта» і «Вигадані байки», він написав в 1948 і 1950 р

У віці 94 років, 2 листопада 1950 знаменитий драматург помер.

Грегор Йоганн Мендель — католицький священик і моравський біолог та ботанік, засновник сучасної генетики.

Відкрив закони спадковості, названими пізніше його ім'ям. Закони Менделя — одні із найважливіших у сучасній генетиці. Значущість робіт Менделя не було визнано аж до початку XX століття. Повторне відкриття законів Менделя на зламі століття спричинило початок бурхливого розвитку молодої генетичної науки.

Із 1856 року Мендель проводить дослідження на горосі у експериментальному монастирському садку. Монах цікавився також метеорологією та теорією еволюції.

Мендель помітив, що деякі рослини часом мають нетипові характеристики. Посадивши одне коло одного типову та нетипову рослину, дослідник хотів дізнатися, якими будуть нащадки? Метою експерименту було підтвердити чи спростувати погляди Ламарка відносно впливу оточуючого середовища на характеристики живих організмів. Мендель побачив, що ознаки передаються нащадкам незалежно від оточуючого середовища. Цей факт тоді був першою цеглиною у побудові майбутньої теорії спадковості.

Ці роботи були початком тих узагальнень, які нині відомі як Закони Менделя. «Експерименти із рослинними гібридами» — під такою назвою у 1866 році Мендель опублікував результати своєї роботи. Але інтерес до публікації був незначним. Лише на початку 20 століття, коли розвинули уявлення про гени, зрозуміли усю важливість висновків Менделя. Декілька вчених незалежно один від одного у цей час сформулювали ті ж висновки, що вже були представлені Менделем.

Як гра розвиває навички майбутнього

Задля швидшого розвитку та подолання стресових ситуацій діти повинні виробити відповідний набір навичок: соціальних, когнітивних, мовленнєвих та саморегулятивних. Цьому сприяє процес гри — як з батьками, так і з однолітками. До того ж гра поліпшує структуру мозку, робить його гнучкішим до навчання, зосереджує на досягненні цілей.

Не існує єдиного визначення гри, однак більшість погоджується, що гра — це заняття, яке характеризується вмотивованістю й залученістю учасників та в результаті приносить емоцію захвату від нових відкриттів. Це добровільна, весела та часто спонтанна діяльність із задіянням уяви. Діти зазвичай дуже зацікавлені й віддані ігровому процесу, і саме це може підготувати їх до школи.

Коли дітям нецікаво, вчаться вони геть неефективно.

Гра дає змогу дітям приміряти на себе ролі, які вони зможуть виконувати в дорослому житті. Для навичок ХХІ століття гра також є ключовою, адже сприяє вмінню розв’язувати проблеми, здатності співпрацювати, креативності. 

Право на гру

Розвага є настільки важливою, що Конвенція ООН про права дитини містить право на гру, відповідну до віку. Американський психолог Роберт Реснік називає 4 складові підтримки творчого пізнання у дітей:

• проекти,
• натхнення,
• ровесники,
• елемент гри.

І йдеться не лише про весело проведений час, а й про ризик, експериментування та перевірку меж своїх можливостей.

Деякі дослідження доводять, що нове інформаційне суспільство вимагає більше інновативності та менше імітування, більше креативності та менше прагнення до правильності. Дитина краще вчиться, коли їй надають більше свободи для гри під час навчання. Завчання інформації має бути замінене на практичне втілення та спроби створити щось нове.

Переваги гри:

- Гра покращує організаторські здібності, математичні навички (на кшталт вміння лічити та просторової уяви), соціальні риси, стосунки з однолітками, фізичний розвиток та стан здоров’я, здатність до самоідентифікації себе як особистості. І навпаки — брак гри в житті дитини призводить до посилення симптомів синдрому дефіциту уваги та гіперактивності.
- Гра з використанням звичайних, «традиційних» іграшок більше сприяє розвитку мовлення та розумінню мови, аніж, наприклад, електронні ігри.
- Наслідки позитивної соціалізації, які приносять ігри з однолітками, наприклад, у 3-му класі, стають помітнішими лише у 8-му класі, коли більш соціалізовані діти проявляють значно кращі результати з математики та читання.
- Гра зменшує рівень стресу, хронічної втоми й депресії та збільшує рухливість, швидкість реакції, координацію рухів, відчуття балансу і гнучкість.
- Після самовільної гри діти більше зосереджені на заняттях, ніж після уроків фізкультури. Це зумовлено насамперед тим, що уроки фізкультури більш структуровані й обмежені, а самовільна рухлива активність спрямована на потреби дитини.
- За допомогою гри також передаються певні культурні особливості. Так, у США батьки заохочують дітей грати наодинці, що є типовим для культур, в яких цінується самодостатність. В Японії ж, яка є країною колективізму, дітей навпаки заохочують грати ляльками в групах.

Переваги гри для дорослих

Гра корисна не лише для дітей, а й для дорослих, які грають з ними і можуть знову відчути радощі дитинства. Через гру та перечитування своїх улюблених з дитинства казок батьки вчаться бачити світ очима дитини, а це, у свою чергу, сприяє ефективнішій комунікації, розумінню дитячого почуття гумору й індивідуальності. Одне з досліджень виявило, що спільні розваги з дітьми сприяють зменшенню стресу в дорослих та поліпшенню соціально-емоційного розвитку.

Гра — це можливість для батьків виявити та зрозуміти невербальні сигнали немовлят і поділяти радість нових спільних відкриттів.

Однак не варто заважати дитині самостійно доходити певних висновків, не потрібно втручатися в природний процес пізнання. Діти гарантовано менше дізнаються про всі можливості певної іграшки, якщо дорослі покажуть їм, як нею користуватися — дозвольте їм самим покрутити в руках новий для себе предмет.

Зміна правил гри в сучасному світі

Більшість сімей наразі сфокусовані на досягненнях дітей, численних гуртках, збільшенні кількості домашніх завдань, переживаннях стосовно тестування та шансів бути прийнятими до вищого закладу освіти. Ефект від такого підходу потім перетворюється на постійну тривожність і депресію, нестачу креативності. У дітей дедалі менше часу на ігри, до того ж самі ігри змінилися.

Національне дослідження в США показало, що лише 51 % дітей з 8950 опитаних хоча б раз на день виходили на прогулянку з кимось із батьків. 94 % батьків при цьому занепокоєні небезпекою їхнього оточення, через що ігри надворі сприймаються як щось ризиковане. У зв’язку із цим, щоб діти хоч інколи мали можливість пограти, у місті Філадельфії елементи урбаністики стали ігровими майданчиками. Так, на автобусних зупинках там облаштоване спеціальне освітлення, що робить на асфальті проекцію гри в класики, і можна пострибати, поки чекаєш автобуса.

Електронні гаджети також стимулюють пасивність дітей та уповільнюють навчання. Дошкільнята, які грали в конструктор, проявили в одному з досліджень кращі результати з розвитку мовлення, ніж діти, які переглядали натомість освітній мультик Baby Einstein. І хоча електронні засоби все ж мають свої переваги, вони не здатні повністю замінити ігрових активностей у реальному, а не віртуальному житті.

Мисленнєві бар’єри, що перешкоджають грі

Батьки, які не можуть дозволити своїм дітям дорогі іграшки, думають, що щось втрачають в освіті дитини. А ті, які можуть дозволити собі найдорожчі принади, думають, що вони можуть стати панацеєю для найефективнішого розвитку. Однак креативність дитини, зазвичай, стимулюється найдешевшими іграшками (дерев’яні ложки, конструктори, м’ячики, пазли, воскові олівці, коробочки та загалом речі щоденного вжитку, які тільки можна знайти вдома). Також варто пам’ятати, що розвитку дитини сприяє підтримка дорослих, які читають, спостерігають, розмовляють, слухають та грають нарівні зі своїми дітьми.

115 років від дня народження Олени Іванівни Теліги

Олена Іванівна Теліга — українська поетеса, літературний критик, діяч української культури, діячка ОУН. Народилась 8 (21) липня 1906 року в Іллінському під Москвою в інтелігентній, напівбілоруській-напівукраїнській родині Шовгенів. Коли дівчинці було п’ять років, Шовгенови переїхали до Петербурга. 3 1918 року родина мешкає в Києві. У Києві Олена вчиться в Жіночій гімназії Олександри Дучинської; вивчає українську мову поряд з російською, німецькою, французькою. У 1920 році батько і брат Олени опинилися в еміграції в Чехословаччині. Навесні 1922 року матері Олени разом дочкою та сином Сергієм вдається вибратися з радянської України спочатку в Польщу, а в липні 1922 року оселитися в Подєбрадах у Чехословаччині. Саме в Чехії Олена спочатку отримує «матуру» — атестат, а потім закінчує історико-філологічне відділення Українського педінституту в Празі. Тут вона знайомиться зі своїм вірним другом Михайлом Телігою, одружується з ним — з ним згодом і піде на розстріл. Саме в Чехії відбувається її становлення як поетки, публіциста-літературознавця. З вибухом Другої світової війни Олена Теліга перебувала в Польщі — ще з 1929 року жила тут, коли у Варшаві померла її мати. Тоді ж настали злигодні та нестатки: іноді їй доводилося працювати з музичними номерами в нічних кабаре — і навіть манекенницею, але потім вдалося влаштуватися вчителькою початкових класів. У 1937 році, виступаючи перед Українською Студентською громадою у Варшаві, Теліга висловлює своє захоплення фашистськими рухами у Європі. Проте тяжіння до Києва жило в її душі постійно: «трагічний» Київ чекав її — і вона не сподіваючися, що на неї чатує небезпека, вирушила разом із Уласом Самчуком і кількома друзями до міста юності.  У грудні 1939 сімя Теліг переїхала до Кракова, де Олена зустріла свого знайомого, відомого діяча української емігрантської культури Олега Ольжича і вступила в Організацію українських націоналістів (ОУН). У 1941 році в Києві Олена Теліга організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією«Українського слова» Івана Рогача, що знаходилась на Бульварно-Кудрявській вулиці, видає тижневик літератури і мистецтва «Літаври». Після арешту редакції «Українського слова» О. Теліга не брала до уваги постанов німецької влади: ігнорувала вказівки німців зухвало і принципово. 7 лютого 1942 р. почалися арешти, вона знала, що ризикує, але тікати з Києва не хотіла. Олена пішла на стовідсоткову загибель, з нею пішов і її Михайло. Під час арешту 9 лютого він назвався письменником, щоб бути разом з нею. В київському ґестапо Олена Теліга перебувала у камері № 34. Тоді ж відбулася її зустріч із сестрою Лесі Українки. На сірому ґестапівському мурі залишила вона свій останній автограф: угорі намальовано тризуб і напис — «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». За даними істориків, 22 лютого 1942 р. українську письменницю-патріотку було розстріляно в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.

ЛІТО БЕЗ ГАДЖЕТІВ… 

Пропонуємо кілька чудових ідей, як провести літо без гаджетів.

Активності на свіжому повітрі

Літо — ідеальний час, нарешті, насолодитися природою і свіжим повітрям. Чи знаєте ви, що фахівці рекомендують гуляти не менше 3 годин щодня?
Ось кілька відмінних занять на природі:

• Побудувати курінь з палиць і гілок
• Посадити рослину в саду і доглядати за ним
• Взяти з собою бутерброди і улюблену книжку, постелити ковдру на землі і влаштувати «книжковий» пікнік
• Сходити в похід
• Зайнятися геокешингом (грою в пошук схованок, захованих іншими людьми, в мальовничих місцях)
• Поплавати в місцевому озері, річці
• Влаштувати бій повітряними кулями, наповненими водою
• Організувати кемпінг (можна навіть на власній дачі)
• Піти на риболовлю
• Бризкатися поливалками
• Залізти на дерево
• Покататися на велосипедах
• Спробувати веслування на каное або каяках
• Пограти в хованки
• Взяти участь у зборі сміття
• Зібрати фрукти або ягоди на місцевій фермі
• Відвідати національний парк

Творчі заняття

Літо-ідеальний час для того, щоб дати волю фантазії. Ось кілька відмінних творчих занять для літніх днів:

• Малювати крейдою на асфальті
• Малювати на вулиці пальчиковими фарбами, олійними фарбами або аквареллю (і від душі перемазатися)
• Створити унікальний арт-об’єкт за допомогою шприца
• Зробити своїми руками намиста і сережки з бісеру
• Навчитися шити
• Зробити скульптуру за допомогою алюмінієвої фольги
• Спробувати себе в фотографії
• Повозитися з глиною
• Придумати, що можна зробити з картонної коробки
• Зібрати кілька старих речей і придумати з них нову
• Сісти на ганку і намалювати те, що бачите (дерева, квіти…)

Сюжетно-рольові ігри

Літо-відмінний час для ігор! Ось кілька ідей:

• Влаштувати маскарад і вбиратися в костюми різних персонажів
• Розіграти улюблений літературний твір

Пізнавальні активності

• Після побудови куреня забратися всередину і читати книжки
• Заглянути в місцеву бібліотеку
• Відвідати художній музей
• Дізнатися історію міста, в якому живеш
• Відвідати історичні місця
• Навчитися готувати нове блюдо
• Навчитися азам фінансової грамотності (як планувати покупки, рахувати решту, накопичити на щось)
• Самому зробити музичний інструмент (наприклад, калімбу)
• Влаштувати з друзями літній книжковий клуб
• Грати в настільні ігри, які підвищують грамотність і тренують математичні здібності

Ро́берт Гук— англійський натураліст, учений-енциклопедист, що відіграв важливу роль у науковій революції XVII століття.

Роберт Гук став відомий своїм відкриттям закону пружності. Також саме він увів термін клітина для визначення найменшої частинки живого. Гук разом із Робертом Бойлем створив вакуумний насос, що використовувався в експериментах Бойля з газами.

Крім того, він був відомим архітектором свого часу й головним землеміром Лондона після Великої пожежі 1666 року. Він збудував один із перших григоріанських телескопів, спостерігав за обертаннями Марсу та Юпітера і, спираючись на свої досліди викопних решток, був прихильником теорії біологічної еволюції. На основі досліджень заломлення світла, розробив хвильову теорію світла. Він був першим, хто припустив, що тіла розширюються при нагріванні й що повітря складається із дрібних частинок, які розділені порівняно великими відстанями.

Гук, безперечно, був надзвичайно працьовитою людиною, будучи одночасно куратором Королівського товариства, членом його ради, професором геометрії й головним землеміром Лондона.

Згідно наукових спостережень, шахи корисні для здоров’я. Наприклад, вони часто пропонуються психологами як ефективний спосіб поліпшення функціональності пам’яті. Дозволяють розвинути мислення і вирішувати більш складні завдання, легше виробляти нові ідеї. Не дивно, що шахи навіть рекомендуються в боротьбі з хворобою Альцгеймера. Існують деякі твердження, що вони допомагають розвинути інтелект, хоча це більш складне завдання.

Було відзначено позитивний вплив шахів особливо на молодих людей. Це призвело до того, що гра в шахи як один з методів розвитку була представлена в шкільних програмах різних країн. Введення цього методу однозначно показало, що шахи покращують оцінки дітей і їх використання в шкільних програмах виявляє ряд інших позитивних ефектів.

Шахи мають дуже давню і видатну історію. Вважається, що цю гру придумали в Індії під час імперії Гупти. Потім у 9 столітті її популярність поширилася також і на Захід.

З популярних переказів відомо, що в цю гру грали ще за часів Київської Русі. Тут, в Україні, шахи з’явилися у 10 столітті. Їх привезли з Персії. Завдяки археологічним розкопкам в Вишгороді, Києві, Турові, в Чорній Могилі і біля Чернігова це знаходить фактичне підтвердження. Відомо, що за часів Гетьманщини уславився видатним шахістом митрополит Т. Яновський. Меценатом шахового мистецтва, що швидко розвивалося, був гетьман К. Розумовський.

Звичайно, з плином часу гра в шахи зазнала багатьох різних вдосконалень, які зробили шахи такими, якими вони є сьогодні. Наприклад, назви шахових фігур "королева" і "король", "офіцер" і "тура" виникли в середні століття, коли суспільство було надзвичайно орієнтоване на війну і жорстке протистояння. Спочатку королева була чимось накшталт радника або прем’єр-міністра у короля. В епоху Відродження суспільство стало більш динамічним і в правила були додані методи швидкої атаки. Саме тоді дозволили пішакам на першому ході переміщуватися на дві клітини вперед.

З середини минулого століття з’явилися шахові турніри з зав’язаними очима. Для цього потрібна майстерність, якою володіють лише найсильніші шахісти. Це мистецтво, безумовно, вимагає розвиненої здатності чітко уявляти дошку і хід гри віртуально, в голові. Погодьтеся, це може виявитися для багатьох нелегким вже після кількох перших ходів. Один з перших офіційних рекордів такої гри був встановлений у 1960 році в Будапешті угорським шахістом Яносом Флешем. Він одночасно зіграв з 52 супротивниками з зав’язаними очима, вигравши при цьому у 31 гравця.

У суверенній Україні щорічні першості з шахів серед чоловіків проводяться з 1991 року. У 1992 році була заснована Федерація шахів України (ФШУ). 1 листопада 2011 року Верховна Рада прийняла Постанову «Про проголошення Дня шахів в Україні». За це рішення проголосувало 277 народних депутатів. Святкування Дня шахів в країні з тих пір щорічно проходить 20 липня. Дата встановлена на честь Міжнародного дня шахів, який відзначається в світі з 1966 року.

Історія Twitter бере свій початок у 2006 році. Саме тоді творцеві Twitter Джеку Дорсі прийшла в голову ідея розробити онлайн-сервіс, який би дозволяв друзям швидко обмінюватися короткими повідомленнями. Перша реалізація цієї ідеї була здійснена 15  липня 2006 року. У той час новий web-сервіс носив назву twttr.com, оскільки доменне ім'я twitter.com вже було зайняте.

Спочатку Twitter не отримав широкого розповсюдження: його користувачами були тільки самі творці, а також члени їхніх сімей. Трохи пізніше користувацька аудиторія сервісу почала розширюватися, особливо коли в січні 2007 року був запущений перший twitter-клієнт для iPhone. А справжній бум популярності Twitter припав на березень 2007-го, тобто практично через рік після його виникнення.

У березні 2007 року в ході фестивалю South by Southwest всього за добу кількість «твітів» (повідомлень) у Twitter зросла втричі: з 20 тис. до 60 тис. Далі були MTV Music Awards і Apple WWDC 2007, що принесли світову популярність Twitter. Це поклало початок переможної ходи Twitter по всій планеті.

До 2008 року Twitter отримав аудиторію в 1,3 млн. користувачів, в 2009 році кількість користувачів Twitter складала вже 6 млн. чоловік. У 2010 році темпи зростання популярності соціальної мережі Twitter збільшилися просто неймовірно: 105 млн. користувачів станом на квітень. До останнього кварталу 2011 року Twitter увійшов уже більше ніж з двома сотнями мільйонів зареєстрованих користувачів, а на травень 2012 року ця цифра склала вже 580 млн. На даний момент у Twitter зареєстровано близько 25% інтернет-користувачів із США, майже 5% користувачів з Великобританії, приблизно 3,5% — з Росії, близько 6%— з Японії.

Чим пояснюється популярність Twitter у середовищі інтернет-користувачів? Перш за все, користувачам припала до душі ідея публікувати короткі, довжиною всього 140 символів, повідомлення. Це дозволило швидко і зручно використовувати сервіс з будь-яких пристроїв, у тому числі мобільних. З'явилися спеціальні twitter-клієнти для мобільних телефонів і КПК, за допомогою яких «твіттінг» став ще більш доступним.Чималу роль в історії успіху Twitter зіграло і те, що сервіс використовується знаменитостями. Світові зірки естради та кіно, відомі політичні та громадські діячі стали «твіттерянами» і регулярно публікують у своїх акаунтах різні нотатки. Так, наприклад, навіть американський президент Барак Обама є активним користувачем Twitter.

Сьогодні соціальні мережі в інтернеті, і Twitter в тому числі, є популярним місцем для ефективного просування різних бізнес-сайтів, тому успішна історія Twitter може стати і вашої успішної історією.

Олександр Волков з’явився на світ у військовій фортеці міста Усть-Кам’яногірська Томської губернії (зараз Семипалатинська область), у сім’ї відставного фельдфебеля Мелентія Михайловича Волкова.

Вищу освіту Олександр отримав у Томському вчительському інституті, його спеціальністю була математика. Саме у Томську він  навчився грі у шахи і почав грати на скрипці. Ази столярної справи письменник також пізнав у Томську і роботу з деревом полюбив на все життя: із задоволенням стругав, майстрував меблі.

Цікаво, що все своє життя Олександр Волков, працюючи математиком, весь час захоплювався літературою, писав художні твори. Свій перший великий твір він написав у 12 років. Писав п’єси, які успішно ставилися на сцені театру.

Цікаво, що казка «Чарівник смарагдового міста» з’явилася на світ випадково.

Олександр Волков вивчав тоді англійську мову і для тренування перекладав англійську казку Френка Баума «Мудрець із країни Оз» для своїх дітей. Переклад виявився настільки вдалим, що Волков почав сам вигадувати нові історії цієї серії.