Білоцерківський академічний
ліцей «Колегіум»

Емоджі — це піктограми (графічні символи), які зазвичай мають яскравий, «мультиплікаційний» вигляд і використовуються в текстових повідомленнях. Емоджі надзвичайно різноманітні — це обличчя, персонажі, погодні явища, транспорт, предмети, їжа, рослини, тварини або знаки, які означають емоцію чи дію. Коли нам не вистачає міміки, жестів та інтонації, щоб передати свої відчуття, на допомогу готові прийти емоджі. Найчастіше їх можна зустріти в постах соціальних мереж, яким вони додають потрібного емоційного забарвлення. Популярність емоджі в спілкуванні онлайн надзвичайна, тож не дивно, що існує особливе свято — Всесвітній день емоджі😊😝😍😎

Контакти для безпечного виїзду і підтримки та відповіді на інші питання можна знайти на сайті: https://linktr.ee/vstup_tot

Україна чекає на вступників з ТОТ

Меседж-бокс: Вступ до українських ЗВО для молоді з ТОТ (2025)

Україна чекає на вступників з тимчасово окупованих територій

Журналіст, поет, перекладач, сценарист, заслужений діяч мистецтв України (з 1993), громадський діяч, політик.

Шевченківська премія 1992 року за збірки поезій «Материк», «Осереддя».

Народився 15 липня 1939 року у с.Велика Вільшанка Васильківського району Київської області.

Освіта: Київський університет ім.Т.Шевченка (1958-1960 рр.), факультет журналістики Літературного інституту ім.М.Горького (1965 р.), Вищі сценарно-режисерські курси при Держкіні СРСР (1969-1971 рр.).

Життєпис: Працював на різних посадах від різнороба, експедитора, моряк риболовецького сейнера (1966-1969, 1971-1988 рр.) до Народного депутата України (1990-2006, 2007-2011 рр.) У 1966-1969 роках ‑ літпрацівник, сценарист кіностудії ім.Довженка, у 1988-1990 роках ‑ секретар правління Спілки письменників України і Київської організації Спілки письменників України. Голова ВУТ «Просвіта» ім.Т.Шевченка (з 2003 року), член Центрального проводу УНП (з 2003 року), шеф-редактор газети «Слово Просвіти».

Творчість: Автор збірок: «Нате!» (1963 р.), «Летюче дерево» (1972 р.), «Зело» (1973 р.), «Нитка-оксамитка» (для дітей, 1975 р.), «Пам'ять» (1977 р.), «Досвід» (1980 р.), «Круговорот», «В день молодого сонця» (1981 р.), «Голос» (1982 р.), «Жолудь» (1983 р.; 1990 р. ‑ російською), «Календар», «Польовичок» (для дітей, 1985 р.), «Світло» (1986 р.), «Поріг» (1988 р.), «Сіль» (1989 р.), «Осереддя» (1989 р.), «Відбитки» (1992 р.), «Хрест» (1993 р.); збірка есеїв і літературно-критичних статей: «Ключ розуміння» (1990 р.), «Мова — явище космічне» (1994 р.); автор ідеї мультсеріалу «Лис Микита» на мотиви творчості Івана Франка. Автор сценарію мультфільму «Котигорошко». Переклав Г.Матевосяна, В.Распутіна, Ю.Марцинкявічюса, М.Каріма тощо.

Володіє туркменською, польською, російською, сербською мовами.

Угорський математик та винахідник Ерне Рубік народився цього дня. Він відомий створенням Кубика Рубіка, який став популярною головоломкою по всьому світу.

10 липня увесь світ відзначає День Ніколи Тесли. Саме цього дня, у 1856 році народився цей видатний сербський фізик, інженер, раціоналізатор та винахідник. Йому належать численні винаходи в галузях електрики та електротехніки. Він є автором теорії змінного струму, він створив перший у світі електричний двигун зі змінним струмом, а також зробив багато інших великих відкриттів, які стали вирішальними для розвитку світових технологій.

Ігор Миронович Калинець (нар. 9 липня 1939 в Ходорові) — поет і прозаїк, один із чільних представників так званої "пізньошістдесятницької" генерації і дисидентсько—самвидавного руху в Україні, політв’язень. Живе і працює у Львові. Автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981 роком. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка.

Поетичну творчість Калинця, за пропозицією самого автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев’ять книжок, написаних перед ув’язненням у 1972 р. (з них офіційно в УРСР опубліковано було лише першу — "Вогонь Купала", 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув’язнення та на виселенні (до 1991 р. функціонували тільки у самвидаві). Згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій Калинця — "Пробуджена муза" (Варшава, 1991) та "Невольнича муза" (Балтимор — Торонто, 1991). 1991 року збірку вибраних поезій "Тринадцять алогій" видано було також в Україні.

Розмах, з яким наша сучасна цивілізація навчилася освоювати оточуючі нас землі, по істині може вразити всяку уяву. Вирубати тисячі гектарів лісу, організувати який-небудь кар’єр або влаштувати грандіозне будівництво, видобуток руди або мінералів в промислових масштабах, освоїти степ, рівнину, гірські комплекси, водойми або що-небудь ще - не питання. Досить «обгрунтованої доцільності», «команди з верху», бюджетних асигнувань. Все інше, - технології, людські ресурси та техніка вже на підході. Місяць, рік, два і дика природа відступає. З нею відступає і крихка рівновага, яке встановлювалося в природі століттями і тисячоліттями. Чи правильно це, чи виправдовує досягнута мета всі ці втрати, якими доводиться жертвувати нам заради сьогочасної вигоди?

Як би там не було, але парадокс полягає в тому, що часто, щоб зупинити розбурханий запал сучасних «благодійників» доводиться йти на крайні заходи. Обмежувати і лімітізіровати, забороняти і штрафувати, приймати цілу низку актів на законодавчому рівні і в буквальному сенсі ховати неосвоєні подібною діяльністю землі в організованих заповідниках та природоохоронних парках, залучаючи для цього додаткові зусилля, кошти і грамотних фахівців.

Зараз однозначно вже можна сказати, що зусиллями працівників природно-заповідної справи вдалося в значній мірі зберегти від руйнування багато унікальних природних комплексів, сприяючи збереженню біологічного розмаїття та протидіючи екологічному розоренню багатьох регіонів. Це ще далеко не перемога, це всього лише один крок, так як жадібність і політична короткозорість подібні гігантському жорнову, який нещадно розкручується з кожним днем і здатний в лічені хвилини поглинути всіляки, навіть добуті з великими труднощами і сміливі досягнення.

З метою підтримки природно-заповідної справи, враховуючи істотний внесок фахівців та професіоналів, не байдужих людей до сьогодення та майбуття стану нашої природи, на підтримку ініціативи Міністерства охорони навколишнього природного середовища, 18-го серпня 2009-го року Президентом України, згідно Указу № 629/2009 встановлено професійне свято працівників природно-заповідної справи, який тепер щорічно відзначається 7 липня.