Будь-яка війна – це катастрофа для людства. Вона нехтує найбільшою цінністю на землі – людським життям.
15 лютого 2016 року виповнилося 27 роки відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Матері не можуть забути загиблих синів, а дружини і діти – чоловіків чи батьків.
26 лютого відбулася зустріч колегіантів із воїнами-інтернаціоналістами Поліщуком Віктором Степановичем та Федоренком Анатолієм Петровичем, які поділилися з учнями своїми спогадами, згадали загиблих побратимів. Виконали пісні на власні слова та колективні композиції, складені ще в Афганістані. На прощання побажали ніколи не знати воєн, жити в мирі й злагоді.
Битви закінчуються, а історія вічна. Пішла в історію й афганська війна. Але ще довго будуть нас усіх тривожити голоси і живих, і тих, що загинули – війни не минають безслідно.