|
Псевдоніми, криптоніми |
Джеджалик, Живий, Кремінь, Мирон, Каменяр |
|
Дата народження |
27 серпня 1856 |
|
Місце народження |
Нагуєвичі, Дрогобицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
|
Дата смерті |
28 травня 1916 (59 років) |
|
Місце смерті |
Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія |
|
Національність |
Українець |
|
Мова творів |
українська, польська, німецька, російська |
|
Рід діяльності |
письменник, поет, публіцист, філософ, політичний діяч, громадський діяч, мовознавець, літературознавець, економіст, етнограф, перекладач |
|
Роки активності: |
1874—1916 |
|
Напрямок |
реалізм |
|
Жанр |
вірш, повість, роман, новела, оповідання, п'єса |
|
Премії |
Премія Російської Академії наук імені О. Котляревського (1917) |
Родина дружина Ольга Франко (Хоружинська) (10.04.1864 — 17.07.1941), письменниця, перекладачка, громадська діячка; син Андрій (16.07.1887 — 22.04.1913), український філолог, етнограф, перекладач; виконував функції секретаря і помічника, опікуна батька; син Тарас (9.03.1889 — 13.11.1971), письменник, член Спілки письменників СРСР; син Петро (21.06.1890 — 28.06.1941), український педагог і письменник; донька Анна (9.08.1892 — 24.04.1988), українська письменниця, публіцист, мемуарист. Творча спадщина Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем, видавцем. Сюжети для творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури — зі Сходу, античної доби, Ренесансу. Був «золотим мостом» між українською і світовими літературами.