відбувся 2 липня 1900 року. Політ 420-футової сигароподібної машини, котру приводив у рух 16-сильний мотор, над Боденським озером на околиці Фрідріхсгафена тривав 17 хвилин і закінчився падінням апарату із-за несправностей в рулі висоти.
Вперше граф Цеппелін зацікавився літальними апаратами, легшими за повітря, в 1863 році, коли як військовий спостерігач перебував у складі армії Півдня під час Громадянської війни в США і мав нагоду бачити як повітряні кулі використовувались для проведення розвідок позицій супротивника. В 1891 році, звільнившись у запас, Цеппелін повністю присвятив себе справі створення дирижаблів і в 1900 році провів перше вдале випробування своєї машини. Хоча сама ідея апарату, котрий рухався в повітрі при допомозі двигуна, була не нова, каркасна модель дирижабля Цеппеліна була найбільшою із збудованих на той час.
Продовжуючи експерименти, 1 липня 1908 року Цеппелін на моделі LZ-4 зумів протриматись в повітрі 12 годин і розвинути швидкість 40 км/год. Під час Першої Світової війни декілька "Цеппелінів" використовувалось німцями для бомбардування території Британії, а в 1929 році на самому знаменитому дирижаблі "Граф Цеппелін" було здійснено навколосвітню подорож.
В 30-х роках "Граф Цеппелін" став першим дирижаблем, котрий почав виконувати регулярні трансатлантичні рейси, котрі були настільки популярними, що було створено найбільший із коли-небудь збудованих дирижаблів - модель "Гінденбург". Недоліком всіх машин Цеппеліна було використання вогненебезпечного водню в якості наповнювача, що й привело до аварії і загибелі в Нью-Джерсі 36 пасажирів першого трансатлантичного рейсу "Гінденбурга" 6 травня 1937 року.
Після цього інциденту апарати "легші за повітря" практично вийшли із вжитку, і жоден з них не пережив Другу Світову війну.