З того часу, як людина зайнялася одомашненням тваринного світу, їй стало ясно, що є тварини, яких краще так і залишити в їх природному дикому середовищі. Навпаки - тварини, які цілком підкорилися їй, влилися в суєтний світ людини настільки, що стали невід’ємною частиною її власного середовища проживання. Здавалося б всі основні крапки були розставлені і межі визначені. Людина сміливо взяла на себе відповідальність і встановила правила, що дозволило їй з успіхом вести своє домашнє господарство, а його домашні тварини гармонійно доповнювали цю картину.
Бездомні тварини стали з’являтися практично відразу і це було обумовлено цілком природними причинами. Десь вони втрачали своїх господарів, десь їх втрачали самі господарі, десь вони попросту були викинуті за непотрібністю, завжди залишаючись вірними цьому, вже зовсім не чуждому їм, людському середовищу. Коли це стало проблемою - вже ні хто і не пам’ятає, але людина, по більшості цілком з гуманних міркувань, намагалася вирішувати її протягом багатьох століть.
Звертаючись до нашої історії, цю проблему в більшості випадків і найбільш ефективно вирішували, і до цих пір намагаються вирішувати на локальному рівні, знаходячи цим тваринам новий притулок або ж виробляючи достатньо лояльне ставлення громадськості до цих тварин, підтримуючи їх своєю добротою і елементарної турботою. Це не складно і багатьом з нас відомі ці відносини. Але бувають серед нас і ті, для кого саме поняття «доброта» і «турбота» чужі навіть за своєю суттю. Їхнє ставлення до братів наших менших завжди викликає у нас «м’яко кажучи» тихий жах і невимушене занепокоєння. Не менше занепокоєння може викликати і наша з вами байдужість, так як саме цим і досягається та гострота конфлікту, коли проблема безпритульних тварин може віроломно і беззастережно вторгнутися і в життя будь-якої, навіть самої далекої від цих питань людини. Це не дивно, адже тварини також жадають життя, вони можуть хворіти, вони можуть приносити з собою масу серйозних і страшних недуг.
