28 червня в Україні відзначається державне свято - День Конституції України. Цього дня, 18 років тому, Верховна Рада України прийняла новий Основний закон країни - першу Конституцію новітньої незалежної Української держави.
Конституція закріпила правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. Конституція врахувала історичний досвід українського народу і кращі світові традиції.
Яскраву сторінку в історію світових конституційних пошуків вписав Пилип Орлик, якого у ХVIII ст. було обрано гетьманом України в еміграції. „Пакти і Конституції законів і вольностей Війська Запорізького” (1710) вважаються першою Конституцією Української держави. Загалом Конституція П.Орлика була співзвучна тогочасним тенденціям розвитку європейської політичної думки, а в деяких аспектах навіть випереджала європейську політичну теорію та практику, надавши перевагу принципам конституціоналізму над панівною тоді в Європі ідеєю абсолютизму.
Наступним, не менш важливим, етапом державотворчого процесу стало прийняття Центральною Радою 29 квітня 1918 року Основного Закону Української Народної Республіки під назвою „Статут про державний устрій, права і вільності УНР”, а також схвалення Західноукраїнською Республікою 13 листопада того ж року Тимчасового Основного Закону. Однак, трагічні події тодішньої епохи завадили втіленню в життя положень цих документів.
Необхідно відзначити, що Конституція УНР ґрунтувалась на демократичних стандартах, які й сьогодні визнаються міжнародною спільнотою як фундаментальні принципи державотворення. Документ закріплював народний суверенітет як основне джерело державної влади, неподільність території, культурні права національних меншин, важлива роль відводилася місцевому самоврядуванню та принципу розподілу влади. Важливо підкреслити, що Конституція визначала рівність всіх громадян, незалежно від віку, віри, раси та статі, закріплюючи основні права та свободи людини, скасовувалась смертна кара.
Враховуючи таку багату конституційну спадщину, робота над створенням Основного Закону нашої держави розпочалася відразу після проголошення її незалежності в 1991 році із залученням найкращих світових експертів та вітчизняних фахівців, що завершилась схваленням Верховною Радою в червні 1996 року Конституції України.
Довгий і складний шлях політичного самовизначення засвідчив невмирущу волю українців мати свою державність, бути суверенними серед інших вільних народів Європи і світу.
Показовим є те, що Конституція України 1996 року, крім закріплення ключових принципів державності, демократії та основних прав і свобод людини, визначає зовнішньополітичну діяльність України як таку, що спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.
Прийняття Основного Закону стало точкою відліку нової епохи в історії нашої держави, що забезпечило стабілізацію суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в країні.
Однак, розвиток української державності продемонстрував необхідність подальшого вдосконалення Основного Закону нашої держави.