22 червня 2014 року виповнюється 73 роки з дня початку Великої Вітчизняної війни – найтрагічнішої війни в історії цивілізації.
Недільний ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців. Цей день нагадує нам про всіх загиблих, закатованих у неволі, які померли в тилу від голоду та поневірянь. Ніхто не забутий, ніщо не забуте. Ми сумуємо за всіма, хто віддав своє життя у цій війні.
Велика Вітчизняна війна з її героїзмом і трагізмом, поразками і перемогами – це наша історія, історія наших співвітчизників: синів і дочок матері – Вітчизни, які стали жертвами гітлерівського фашизму. Пам’ять про жертви війни, пам’ять про ратний подвиг народу, пам’ять про минуле зобов’язує нас, щоб стояли обеліски та Храми в честь воїнів, які поклали своє життя за волю і честь Батьківщини.
Ми схиляємо голови перед святою пам’яттю полеглих, одночасно віддаючи шану живим учасникам тепер уже далекої війни, які своїм ратним подвигом, самовідданою працею забезпечили Велику Перемогу.
22 червня навіки залишаться в нашій пам'яті як День Великої Скорботи...
Віддаймо шану всім борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників. Схилімо голову перед мільйонами невинних жертв, яких забрала війна.
Слава їм, вічна і світла пам'ять!
