Не журися, Україно!

Не трать сльози марно.

Твоя мова –  солов’їна,

Мелодійно гарна.

Співай, співай, соловейку,

Нічну колискову.

Прославляй же її всюди –

Солов’їну мову.

А ми, люди молодії,

Не будем мовчати.

Будем рідну Україну

Всюди прославляти.

В нашім серці – ти єдина,

Найрідніша в світі.

Любим тебе, Україно,

Бо ми твої діти.

Зернята добра

У серці зростає зернятко добра.

І там дозрівають всі щирі слова,

А ми їх даруєм від серця всього,

Зробивши щасливим саме того,

Хто цього таки потребує,

А ти відчуєш відлуння зернят доброти.

Безмежна та щира твоя доброта -

Нехай пелюстками летить у світа!

Горобчик

І знов холодний сірий ранок,

І морок наступа на ганок.

А сніжно-білий сніг лапатий

Летить з небес, немов крилатий.

Біля мене сів горобчик,

Немов маленький жвавий хлопчик.

Може злякається? Аж ні –

Він посміхається мені –

Малий горобчик на вікні.

Вечірня колискова

Десь там,за обрієм,упало сонце.

Всміхається зірками мені небо

І шепіт трав летить в моє віконце.

Не зачиняй,матусю,ні, не треба!

Послухаю ще трохи колискову,

Ту колискову неба й квіточок,

І цвіркуна щасливу літню мову-

Рахую скільки в місяця дочок.

І так лежала б довго і дивилась

На ту вечірню, чарівну красу.

Така щаслива, що тут народилась,

У місті цім плету життя косу.