Літературна творчість

• Технології / Виховна робота

Література вилучена із законів тління. Вона одна не визнає смерті.

М. Салтиков-Щедрін

 

 

 

Керівник клубу: Руденко Яна Павлівна

Розклад роботи: п'ятниця 14:10, аудиторія 109. 

 

Гурток літературної творчості спрямований на формування в учнів системного і масштабного мислення, засвоєння норм грамотності та культури мовлення й письма, літературознавчої термінології, аналітичного погляду на проблеми сьогодення і стан культури взагалі.

Метою гуртка є формування компетентностей особистості в процесі творчої і науково-дослідницької діяльності учнів у галузі літератури:

- пізнавальної;

- практичної;

- творчої;

- соціальної.

Робота за програмою гуртка розрахована на дітей, що мають потяг до літературної творчості.

На заняттях гуртка використовуються такі методи: словесні, практичні, наочні, проблемно-пошукові, методи формування пізнавального інтересу, методи контролю і самоконтролю.

У ході роботи передбачені теоретичні, практичні, індивідуальні заняття, екскурсії, виступи тощо. Окрема кількість годин відводиться для підготовки та участі в літературних конкурсах, зокрема у Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України.

 

Протягом року гуртківці написали велику кількість поетичних творів та віршів.

До вашої уваги деякі з них:

***

Горить мужиче серце

Кетягом калини.

Гірка й терпка Тарасова

Кріпацька доля.

Мужицька дума-

Як ота тополя,

Що гнеться, стогне од вітрів у полі.

 

Зцілися, мово,

Від Шевченкового слова!

Від слова того,

Що буя вишневим цвітом,

Від слова, що шепоче

колосом налитим,

Від слова, що у римах

Стелиться барвінком.

 

 

Під калиною матуся сина колисала,

А над нею зозуленька сивая кувала:

«Ой, зозуле, ти ворожко, накуй довгі літа

Синові Тарасику доленьки, як цвіту!

Нехай його люди люблять, нехай поважають,

Нехай його ім'я добре довго пам'ятають…»

Чи просила, чи молила, а чи голосила…

У Дніпра широкого воленьки просила…

 

І росте Тарасик славний і талановитий.

За свої таланти хлопчик та й частенько битий.

Зажили дитячі мрії поміж сволоками,

Та й складалися у вірші темними ночами.

І не раз боліло серце за сестер, за маму.

Біль спадала на палітру з фарбами сльозами.

 

Ой, зозуленька кувала, а чи голосила:

«Накувала ж я дитині, як мати просила!

Його слова люди люблять, вірші пам'ятають,

А ім'я його славетне всі на світі знають.»