Білоцерківський академічний
ліцей «Колегіум»

До уваги учнів та їх батьків!

О 9:00 відбудеться святкова лінійка з нагоди Свята Першого дзвоника для учнів 9-11 класів

Для учнів 7-8 класів навчальний рік розпочинається святковим Першим уроком.

Адміністрація ліцею

До уваги учнів та їх батьків!

О 9:00 відбудеться святкова лінійка з нагоди Свята Першого дзвоника для учнів 9-11 класів

Для учнів 7-8 класів навчальний рік розпочинається святковим Першим уроком.

Адміністрація ліцею

 Під час урочистої лінійки 1 вересня проходитиме акція «Дрони замість квітів». Зібрані кошти підуть на придбання дронів для ЗСУ.

Усіх небайдужих просимо долучитись до акції.

Разом до перемоги!

Слава ЗСУ!

 Під час урочистої лінійки 1 вересня проходитиме акція «Дрони замість квітів». Зібрані кошти підуть на придбання дронів для ЗСУ.

Усіх небайдужих просимо долучитись до акції.

Разом до перемоги!

Слава ЗСУ!

29 серпня в Україні відзначають День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину, як нагадування про одну з найкривавіших подій війни на сході України — Іловайську трагедію.

Боротьба українського народу за незалежність тривала багато століть. Національна пам'ять українців зберігає спомини про подвиги та жертовність наших пращурів на цьому важкому, политому українською кров'ю шляху, що лише наприкінці ХХ ст. призвів до проголошення незалежності України і створення власної самостійної держави.

У День пам’яті захисників по всій країні приспускають Державні Прапори на будівлях органів влади, державних підприємств, установ і організацій, обмежуються трансляції розважальних радіо- і телепрограм, відбуваються меморіальні заходи, тематичні книжкові й фотовиставки, кінопокази, концерти-реквієми тощо. Україна вшановує полеглих воїнів також загальнонаціональною хвилиною мовчання. Іловайська трагедія стала важким випробуванням і продемонструвала, що в умовах гібридної війни міжнародне право не завжди працює, що потрібно сподіватися лише на власні сили.

Згадуючи героїчний супротив полеглих побратимів, їхню жертовність в ім’я майбутнього вільної України, правди і справедливості, пам’ятаймо також і про те, яким тернистим був шлях нашого народу до омріяної свободи, скільки поколінь борців за волю полягли в нерівних боях.

Українці — сильна нація, загартована кількасотлітньою боротьбою. Пам’ять про наше героїчне далеке й близьке минуле є важливим елементом національної свідомості, бо вона об’єднує і мобілізує українців, а також є постійним стрес-фактором для тих, у кого душі засмічені ворожою пропагандою. Тож пам’ятаймо про наших полеглих Героїв, які допомагають нам тримати прапор свободи!

27 серпня 1856 року у селі Нагуєвичі на Львівщині народився видатний український письменник, прозаїк, публіцист, філософ, економіст, політик, громадський діяч, мовознавець – Іван Якович Франко. Сучасники називали його «академією наук» та «університетом» в одній особі. Всі ми звикли бачити в ньому, в першу чергу, українського письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, громадського і політичного діяча, але, попри це все, він був також людиною, людиною цікавою та неординарною.

Вашій увазі пропонуємо 10 фактів з життя та творчості українського генія.

1. За 40 років активного творчого життя написав понад 6 000 творів загальним обсягом понад 100 томів. Кожних два дні з-під його пера виходив новий твір. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами було видано понад 220 видань, зокрема, понад 60 збірок.
2. У творчій діяльності письменник використовував близько сотні псевдонімів і криптонімів: Джеджалик, Руслан, Невідомий, Іван Живий, Не-Теофраст, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, Non severus, Vivus та багато інших. Найвідоміший і найпопулярніший з них – Мирон (у численних варіантах написання).
3. Мав колосальну пам’ять – знав 14 європейських мов, міг майже дослівно повторити товаришам годинну лекцію вчителя; знав напам’ять усього «Кобзаря»; домашні завдання з польської мови нерідко виконував у поетичній формі. Перекладав на українську в тому числі з давньої вавилонської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов.
4. У 1886 році Іван Франко одружився. Його дружиною стала Ольга Хоружинська. Була високоосвіченою людиною, добре володіла мовами: англійською, французькою, німецькою, російською. Їхній шлюб був концептуальним, бо вони з’єднали дві половини України – Галичину та Наддніпрянщину. Подружжя Франків виховало чотирьох дітей – Андрія, Тараса, Петра і Анну.
5. Іван Франко відомий своєю любов’ю до вишиванки, яку вдягав і в будні, і на свята, тим самим ставши зачинателем нової моди – адже став першим українським інтелігентом, який поєднав сорочку з українським орнаментом із європейським костюмом-трійкою.
6. Іванові Франкові належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви “українці” замість “русини” — так традиційно називали себе корінні галичани. В “Одвертому листі до галицької української молодежі” (1905) Франко писав: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…”
7. Став першим професійним українським політиком: першим головою першої української політичної партії – «русько-української радикальної партії».
8. Франко відомий своїм інтересом до індійської культури, він вивчав літературу, філософські твори, тексти. Сам він говорив: “Жаль, що я не орієнталіст”. Серед перекладів Івана Франка – біблійна “Книга Буття”. Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.
9. 1908 року стан здоров’я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати. Період останнього десятиліття життя Франка — дуже складний. “Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю”, – писав Іван Франко. Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові, де був похований на Личаківському кладовищі.
10. Франко на сьогодні єдиним українським письменником, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури, але передчасна смерть завадила цій історичній події.

В останню суботу серпня Україна відзначає професійне свято українських авіаторів – усіх, хто пов’язав своє життя з небом, а в добу визвольної війни насамперед – усіх, дотичних до захисту неба України.

День авіації України був заснований незабаром після здобуття незалежності, 16 серпня 1993 року. Леонід Кравчук призначив свято на останню суботу серпня. У 1996 році був виданий новий указ, який об'єднав дні військової та цивільної авіації.

Завдяки Вашому професіоналізму та наполегливій праці Ви забезпечуєте подальший розвиток авіації України, зміцнюєте престиж нашої держави у світі, робите значний внесок у формуванні цивільної авіації та використання повітряного простору України

Ми пам’ятаємо кожного загиблого авіатора та у скорботі схиляємо голови перед їхньою пам’яттю. Пам’ятаємо та щодня відплачуємо ворогу за їхню загибель.

А ще в нас є мрія. Знищивши в Гостомелі найбільший та найпотужніший літак Ан-225 «Мрія», ворог не зміг знищити мрію українського народу. Україна завжди була, є і буде потужною авіаційною державою. І, як запевнив Президент – Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, − «Мрію» обов’язково буде відновлено. І мрія українців про небо, про космос, про мир у всьому світі буде втілюватися у життя й надалі кожним із нас і прийдешніми поколіннями українців.

Шановні вчителі, батьки, учні!

Вітаю вас із найважливішим святом нашої держави – Днем Незалежності України!

Український народ пройшов довгий шлях до омріяної свободи та незалежності. Цей день – не просто свято. Він символ неділимості та недоторканності земель України.

Сьогодні на полі бою нам довелося захищати свій історичний вибір і право вільно жити на власній землі. І ми робимо усе, що можемо, щоб разом вистояти в цій війні за нашу свободу, за нашу незалежність, за те, щоб Україна жила і процвітала! Лише завдяки нашій щирій і постійній підтримці одне одного, завдяки згуртованості та увазі до ближнього ми обов’язково переможемо! Як відзначив Президент України, це наша спільна боротьба! І буде наша спільна ПЕРЕМОГА!

Вічна слава усім, хто віддав життя за Україну! Вічна слава усім нашим захисникам та захисницям! Слава Україні!

Директор ліцею

Галина Склярова

23 серпня всі громадяни нашої країни відзначають День державного прапора. Наступного дня зустрічають ще одне важливе свято - День Незалежності 2023.

Саме ж свято є відносно новим і було засноване указом другого президента України Леоніда Кучми "Про День Державного Прапора України" від 23 серпня 2004 року. Встановлене воно з метою виховання поваги громадян до державних символів України.

Синьо-жовтий стяг: символічне значення кольорів

Державний прапор України затверджений Верховною Радою 28 січня 1992 року. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього (вгорі) і жовтого (внизу) кольорів, зі співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.

Згідно з найбільш популярним тлумаченням колірної гами прапора, синя його смуга символізує ясне небо, а жовта – золоті пшеничні ниви.

Дехто ж стверджує, що насправді барви нашого прапора здавна символізують дві головні стихії природи – воду і вогонь. Водночас, з релігійного погляду, жовтий (золотий) колір – уособлює Творця і взагалі Вищу духовність, а синій – усе земне.

Історія державного прапора

Перша історична згадка про поєднання синього та жовтого елементів в офіційній символіці датується 1256 роком – днем заснування Львова. Герб цього міста, зокрема, прикрасив золотий лев на синьому тлі.

Золотий і синій кольори з XIV ст. офіційно використовувалися в гербі Руського королівства. Також ці барви є і на гербах місцевої знаті, князів, шляхтичів.

Поєднання символічних для країни кольорів знаходимо і в добу козацтва, особливо починаючи з XVIII ст. Часто у запорожців були сині стяги, прикрашені золотистими орнаментами, образами православних святих або ж козаків.

Листівка, випущена в м. Броди у 1902 р. / фото: istpravda.com.ua

Поєднання синього і жовтого кольорів остаточно оформилося як єдинонаціональне на початку XX ст.

Так, перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора відбулося 22 березня 1918 року. Тоді Центральна Рада ухвалила закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного як стяг Української Народної Республіки.

Примітно, що досі точаться дискусії довкола того, яким чином розташовувалися кольори на прапорі УНР: блакитний вгорі та жовтий унизу, чи навпаки – із жовтим угорі. Науковці сходяться на тому, що не існує документів, якими в УНР затверджувався б саме "жовто-блакитний" порядок смуг. Тому цілком можливо, що використовувалися обидва варіанти стяга.

Чому український прапор пропонують перевернути

Правильна назва Державного прапора України – синьо-жовтий. Його кольори розташовані в такому порядку: вгорі – синій, унизу – жовтий.

Водночас не всім до вподоби така послідовність розміщення кольорів, тому смуги державного стяга пропонують поміняти місцями. Цю ідею часто аргументують фен-шуєм та українською історією.

Прибічники ідеї "перевертання" прапора, зокрема, заявляють, що такий порядок кольорів – чи не основна причина нещасть України. Тому, за їхнім твердженням, для розквіту України треба лише "перевернути" прапор.

Стосовно ж "історичного" аргументу, то, дійсно, порядок смуг на прапорі тривалий час був невизначеним, тому використовували обидва варіанти. Проте, починаючи з 1848 року, поступово став переважати синьо-жовтий варіант, котрий, зрештою, й закріпили у XX ст.

Цікаві факти про український прапор

1. Український прапор змінив кілька кольорів, перш ніж прийти до звичного синьо-жовтого забарвлення – він був червоним, малиновим і червоно-синім. У 1918 році Центральна Рада на чолі з Грушевським затвердила нинішню гамму кольорів.

2. Китайська художниця Мао Мао в 1992 році попросила першого президента України Леоніда Кравчука поміняти розташування кольорів на прапорі. Таке поєднання, на думку Мао, символізувало біди для держави.

3. У 2016 році українські альпіністи встановили наш прапор на вершині найвищої вулкана – Охос-дель-Саладо в Андах. Його висота – 6872 метри.

4. За однією версією, синій на прапорі символізує небо, а жовтий – колосся пшениці. За іншою, це символи двох головних стихій природи: води та вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний – усе земне.