Розмах, з яким наша сучасна цивілізація навчилася освоювати оточуючі нас землі, по істині може вразити всяку уяву. Вирубати тисячі гектарів лісу, організувати який-небудь кар’єр або влаштувати грандіозне будівництво, видобуток руди або мінералів в промислових масштабах, освоїти степ, рівнину, гірські комплекси, водойми або що-небудь ще - не питання. Досить «обгрунтованої доцільності», «команди з верху», бюджетних асигнувань. Все інше, - технології, людські ресурси та техніка вже на підході. Місяць, рік, два і дика природа відступає. З нею відступає і крихка рівновага, яке встановлювалося в природі століттями і тисячоліттями. Чи правильно це, чи виправдовує досягнута мета всі ці втрати, якими доводиться жертвувати нам заради сьогочасної вигоди?
Як би там не було, але парадокс полягає в тому, що часто, щоб зупинити розбурханий запал сучасних «благодійників» доводиться йти на крайні заходи. Обмежувати і лімітізіровати, забороняти і штрафувати, приймати цілу низку актів на законодавчому рівні і в буквальному сенсі ховати неосвоєні подібною діяльністю землі в організованих заповідниках та природоохоронних парках, залучаючи для цього додаткові зусилля, кошти і грамотних фахівців.
Зараз однозначно вже можна сказати, що зусиллями працівників природно-заповідної справи вдалося в значній мірі зберегти від руйнування багато унікальних природних комплексів, сприяючи збереженню біологічного розмаїття та протидіючи екологічному розоренню багатьох регіонів. Це ще далеко не перемога, це всього лише один крок, так як жадібність і політична короткозорість подібні гігантському жорнову, який нещадно розкручується з кожним днем і здатний в лічені хвилини поглинути всіляки, навіть добуті з великими труднощами і сміливі досягнення.
З метою підтримки природно-заповідної справи, враховуючи істотний внесок фахівців та професіоналів, не байдужих людей до сьогодення та майбуття стану нашої природи, на підтримку ініціативи Міністерства охорони навколишнього природного середовища, 18-го серпня 2009-го року Президентом України, згідно Указу № 629/2009 встановлено професійне свято працівників природно-заповідної справи, який тепер щорічно відзначається 7 липня.
Після початку повномасштабної війни кожен українець знає слово "ППО". Причетні до захисту неба військові щодня збивають ворожі дрони, ракети та літаки. Неможливо підрахувати, скільки життів урятували сили ППО за час війни.
Нехай ваша зброя не пропустить жодної ворожої ракети. Успіхів і перемог, особистих заслуг і досягнень, незламної відваги і честі!
Слава і подяка нашим силам ППО! Ви наші янголи охоронці!
Слава Україні!Героям слава!
4 липня в США традиційно святкують День незалежності — головне національне свято, яке відзначає проголошення незалежності від Великої Британії у 1776 році. У різних містах проходять паради, пікніки, концерти та феєрверки. Цього року в Нью-Йорку відбувся грандіозний парад із понад 100 платформами, а головною музичною зіркою став Джон Ледженд. Учні можуть ознайомитися з історією свята та вивчити тематичну лексику, пов’язану зі свободою, державністю та традиціями.
3 липня проводиться Всесвітній день без поліетиленових пакетів. Ці липневі заходи у першій декаді місяця мають традиційний щорічний характер.
Пластикові пакети вперше з'явилися в супермаркетах у 1977 році і швидко стали популярними завдяки своїй дешевизні та зручності. Однак, з часом їх вплив на довкілля став нестерпним, і саме тому був започаткований Всесвітній день без пластикових пакетів. Цей день має на меті привернути увагу до серйозних екологічних проблем, що виникають через використання одноразових пластикових пакетів, та спонукати людей шукати більш екологічні альтернативи.
В суто практичному розумінні робота архітекторів полягає в створенні середовища для проживання людей. Але насправді архітектура — це набагато більше, ніж просто будівлі, адже недарма професію архітектора вважають одночасно наукою та мистецтвом. Архітектурні об’єкти є важливою частиною історії та кожної з національних культур, тому що віддзеркалюють певні уявлення й цінності, свідчать про розквіт та занепад цивілізацій. Не є винятком і українська архітектура — самобутня, наповнена національними особливостями, вона робить нашу країну справжньою скарбницею архітектурних шедеврів. Вітчизняній архітектурі присвячено спеціальне свято — День архітектури України, який щорічно відзначають 1 липня.