Білоцерківський академічний
ліцей «Колегіум»

Ліна Костенко є видатною сучасною українською поетесою, своїм життям і творчістю вона засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито: «...не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю». 

Твори української авторки перекладені багатьма мовами світу. Вони неодноразово входили до закордонних антологій і збірників, а також видані окремими книгами.

Ліна Костенко — лауреат престижних премій, зокрема — Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги (2000), Міжнародної премії Фонду Омеляна і Тетяни Антоновичів, премії імені Франческо Петрарки, якою відзначено її книжку «Ілюстрації» (в перекладі італійською мовою, 1994). У дипломі зазначено : «Спеціальна премія світовій поетесі Ліні Костенко». У 1998 р. у Торонто Л. Костенко здобула найвищу відзнаку Світового конгресу українців — медаль Святого Володимира.

Ліна Костенко — справжній майстер художнього слова. ЇЇ поезія — це приклад самовідданого і шляхетного служіння народові. Вона пробуджує почуття добра і справедливості, творить у людині людину, по — філософськи осмислює зміст життєвих проблем. Філософська лірика Л. Костенко — велика частина поетичного доробку автора. Усі найважливіші філософські питання так чи інакше порушено в її творах: це й питання сенсу людського життя, швидкоплинності часу, діалектики духовного та матеріального.

Творчість Ліни Костенко — визначне явище в українській літературі новітнього часу, її прикметною рисою є інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори, напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства...

Значущість поезії Ліни Костенко полягає в сутності самої поетеси, яку вона визначила так: Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутність…

З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, підвищенню суспільної уваги і турботи про учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості Верховна Рада України 17 січня 2017 року прийняла постанову "Про встановлення Дня українського добровольця". Відповідно до неї  щороку 14 березня в нашій державі відзначатимуть День українського добровольця.

Саме 14 березня 2014 року розпочався бойовий шлях першого добровольчого батальйону, коли понад п’ять сотень бійців Самооборони Майдану прибули на полігон в Нові Петрівці Київської області.

Це свято людей, які свідомо, за покликом власного серця, стали на захист своєї Батьківщини і захищають рідну землю від загарбників.

Саме завдяки  добровольцям – їхній мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму вдалося зупинити російського агресора, дати змогу мобілізувати сили в тилу й озброїти армію. Українські добровольці стали гордістю українського народу та водночас головним болем кремлівських посіпак. Загалом у воєнному конфлікті на сході нашої країни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.

Цього дня у 1865 році в польському місті Перемишль  уперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».

Історія створення українського гімну сягає осені 1862 року, коли український етнограф, фольклорист та поет Павло Платонович Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна», якому у майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу.

Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну 15 січня 1992 року, а 6 березня 2003 року парламент України ухвалив Закон «Про Державний Гімн України» на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».

9 березня 2021 року минає 207 років від дня народження національного генія і пророка, духовного батька українства Т. Г. Шевченка. Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна – близько 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Навіть якби Шевченко не став геніальним поетом, то він все одно був би відомий світові як великий український художник. Творчість Шевченка-поета й Шевченка-художника ідейно й тематично єдині, взаємопов’язані і доповнюють одна другу.

Тарас Шевченко народився в сім'ї кріпосного селянина 9 березня 1814 року. Дитинство Шевченка пройшло в його рідному селі Моринці Київської губернії. Тарас дуже рано осиротів і сповна відчув на собі всю гіркоту кріпосного життя.

Освіту Шевченко отримав у сільського дяка. У 1828 році він почав служити у поміщика Енгельгардта. В цей час юнак почав проявляти непогані здібності до малювання, тому пан зробив з нього свого особистого живописця і навіть відправив Тараса на навчання до художника В. Ширяєва.

У 1836 році відбулося знайомство Тараса з такими видатними людьми того часу, як Брюллов, Григорович, Жуковський. Вони задалися метою звільнити юного художника від кріпацтва. У 1838 році Брюллов написав портрет Жуковського і продав його за 2500 рублів. За ці гроші і був викуплений Шевченко. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв. У 1840 році вийшов його перший збірник віршів «Кобзар».

У 1846 році письменник став членом таємного політичного товариства, за що в 1847 році був засланий в Орську фортецю. Його амністували після смерті Миколи I.

10 березня 1861 року геній помер. Вклад Тараса Шевченка в розвиток української літератури і мови вважається одним з найбільш цінних за всю історію України.

Щорічно 7 березня відзначається цікаве свято – Всесвітній день дитячого телебачення і радіомовлення. Подію започаткував ЮНІСЕФ у 1994 році в Канні. Датою святкування обрали 7 березня лише у 2009 році.

Метою Всесвітнього дня дитячого телебачення і радіомовлення є привернення уваги суспільства до порушення прав дитини.

7 березня усі радіо- й телепередачі про дітей і для дітей. Крім веселих мультиків та розважальних програм, дітям надають можливість спробувати себе у ролі працівника ТБ чи радіоведучого, поринувши у цю атмосферу.

Також Всесвітній день дитячого телебачення і радіомовлення вважається професійним святом людей, які старанно створюють контент для діток.

До теми дитячого телебачення немає байдужих, тому що всі ми родом з дитинства. Всесвітній день дитячого телебачення і радіомовлення - одне з найбільш світлих і добрих свят. Воно закликає не забувати про наших найулюбленіших маленьких телеглядачів і нагадує дорослим про те, що і вони колись були дітьми.

Щорічно 3 березня в усіх країнах відзначається Всесвітній день письменника – професійне свято літераторів (World Day of the writer). Повна назва цього свята Всесвітній день миру для письменника. Це свято відзначається не лише письменниками, а вважається професійним святом усіх представників «четвертої влади». В урочистостях беруть участь літературні асоціації і об'єднання, редактори, коректори, критики, культурологи, журналісти, викладачі, студенти та випускники філологічних навчальних закладів, любителі читання. Крім того, часто до цього дня приурочені церемонії вручення різних літературних премій і вшанування літературних діячів, які найбільш відзначилися.

Хоч професія письменника з'явилася багато століть назад, майстри слова отримали своє свято лише у 1986 році на засіданні 48 конгресу Міжнародного ПЕН-клубу. Відтоді Всесвітній день письменника відзначають щорічно 3 березня.

Тарас Шевченко за своє життя написав 237 віршів і поем, Олександр Дюма-батько — 420 романів, Микола Гоголь працював над створенням «Мертвих душ» тільки стоячи, а Михайлу Булгакову знадобилося 12 років для написання роману «Майстер і Маргарита». Сьогодні у світі налічується близько 150-200 тисяч професійних письменників, і пишуть вони більш ніж 150 мовами.
З цих нечисленних фактів зрозуміло — професія письменника нелегка, багатогранна і заслуговує глибокої поваги. Саме тому і був створений Всесвітній день письменника. Його святкування ініціював ПЕН-клуб (PEN International) — правозахисна організація, яка об’єднує професійних письменників, які працюють у різних жанрах літератури.

Всесвітній день письменника відзначають не лише романісти, прозаїки, поети, памфлетисти, публіцисти, фантасти, фейлетоністи, новелісти, есеїсти та інші майстри слова. Його по праву вважають своїм журналісти, історики та блогери. У цей день вони збираються, щоб обговорити тенденції сучасної літератури, нагородити найталановитіших авторів, послухати нові вірші та уривки романів своїх колег.

Весна рухається по планеті зі швидкістю приблизно 50 кілометрів на добу. Це визначили, спостерігаючи за суцвіттями деяких рослин, а діти навесні ростуть швидше, ніж в інші пори року.

Початку весни починають очікувати вже з середини зимового періоду часу, а іноді і з самої осені. Вона надихає і змушує нас по новому поглянути практично на все, на оточуючу нас природу, на власні перспективи, дарує надію на те, що разом з пробудженням життя навколо нас, і наш власний настрій до життя також прокинеться і заб’є весняним ключем.

Початок весни - це завжди неперевершене диво. Напевно це найкращий для більшості з нас період року. Чи може офіційний перший весняний день стати святом? Кожен вирішує сам. Не можна заперечувати те, що саме по собі перше березня звичайний і буденний день, коли людина, яка з головою погрузла в нескінченних турботах, роботі, навчанні, просто не помітить його. Це свято цілком можна і пропустити, адже всі ми знаємо, що від цього нічого страшного не трапиться. Що ми втрачаємо? Нічого! Але і не набуваємо тоді так само абсолютно нічого, а адже весь інший світ уже завмер в передчутті всього майбутнього. Повітря стане змінюватися, сонечко скоро стане по-справжньому приємним, не так як спекотним літом і вже ніяк не так, як холодною зимою. Починається нове життя. І ми завжди маємо свої дивіденди від цього, хочемо ми того чи не хочемо. Це справжній дар і у вас нічого не вимагають взамін. Весна іде. Вона не пройде повз вас. Вона обов’язково подарує вам щось приємне, тепле і рідне. Зустріне вас і ніколи не пропустить.

У цей День ми поспішаємо привітати всіх, хто чекає початок весни з цим великим святом! Весна іде до Вас! Вона не забариться і готує Вам свої хороші подарунки. Скоро все зміниться і зміниться на краще, а якщо у Вас все добре, то стане зовсім чудово, адже у Вас примножаться сили і день стає вже більшим, а значить і часу у Вас буде все більше і більше. Природа навколо Вас розцвіте і заспіває. Настане довгоочікуваний час і підніметься настрій. Все буде по-новому, може бути не з початку, але обов’язково з новим натиском, з новим потенціалом і радістю. Це весна. Вона стукає Вам прямо в двері, заглядає у вікно. Вона не нав’язує себе, просто все життя стає на свої місця. Цікаво, що в Південній півкулі весна триває з вересня по листопад, наприклад, весна в Австралії настає саме у вересні.

Зі святом Вас!

Щорічно 27 лютого в світі відзначається Міжнародний день полярного ведмедя (International Polar Bear Day).

Цей День з’явився у наших календарях порівняно недавно, в 2014-му році. Це насамперед акція, спрямована на вирішення нагальних екологічних проблем. Міжнародний день полярного ведмедя виник за підтримки організації Polar Bears International. Метою цього Дня є підвищення обізнаності широкої громадськості про катастрофічні впливи глобального потепління на площу льодового покриття вод, де знаходиться природне середовище проживання полярного ведмедя. Якщо не вжити заходів зі скорочення шкідливих викидів вуглецю, які викликають глобальне потепління, то вже в найближчому майбутньому ми можемо стати свідками загрози зникнення цих прекрасних тварин з нашої планети.

За приблизними оцінками вчених, сьогодні у світі налічується приблизно 20-25 тисяч особин білого ведмедя. Провідні світові фахівці, що вивчають полярних ведмедів, опублікували дані про те, що з 19 субпопуляцій полярного ведмедя — вісім зменшилися, три залишаються стабільними, а одна збільшилася.

У травні 2008 року США занесли полярного ведмедя до Червоної Книги зі статусом виду, що перебуває під загрозою зникнення. Важливо пам'ятати, що білих ведмедів можна зустріти тільки в Арктичних широтах, поблизу Північного полюса. В Антарктиді, поблизу Південного полюса, білі ведмеді не мешкають.

Сьогодні виповнюється 150 років від дня народження української письменниці та поетеси Лесі Українки.

Враховуючи винятковий внесок цієї постаті у розвиток української культури, Верховна Рада України ухвалила постанову № 5675-д про урочисте відзначення 25 лютого 2021 року 150-річчя із дня народження видатної української письменниці та громадського діяча Лесі Українки. 

Леся Українка ( Лариса Петрівна Косач )  народилася 25 лютого 1871 року в Новоград-Волинському.  Мати її — письменниця Олена Пчілка — і батько — юрист — багато уваги приділяли гуманітарній освіті дітей, розвивали інтерес до літератури, вивчення мов, перекладацької роботи. Серед близького оточення майбутньої поетеси були відомі культурні діячі: М. Драгоманов (її дядько по матері), М. Старицький, М. Лисенко. Все це сприяло ранньому входженню Лесі в літературу: в дев’ять років вона вже писала вірші, у тринадцять почала друкуватись. У 1884р. у Львові в журналі “Зоря” було опубліковано два вірші (“Конвалія” і “Сафо”), під якими вперше з’явилось ім’я — Леся Українка.

Леся Українка писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в фольклористиці.

Відома Леся Українка завдяки збіркам віршів “На крилах пісень” (1893), “Думи і мрії” (1899), “Відгуки” (1902), поем “Стара казка” (1893), “Одне слово” (1903), драмам ” Бояриня “(1913), “Кассандра” (1903-07), “В катакомбах” (1905), “Лісова пісня” (1911).

Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.

Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10.000 особами, що активно розмовляють мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов котрими розмовляють менше 100 осіб не задокументовані.

Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.