Білоцерківський академічний
ліцей «Колегіум»

20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні.

Цього дня ми вшановуємо пам’ять тих громадян, завдяки яким було змінено перебіг історії нашої держави під час подій Революції Гідності, тих, хто ціною власного життя захищав ідеали демократії, відстоював права та свободи людини, європейське майбутнє України. 

Гідність, свобода, відвага, єдність, честь – стали одними з головних об'єднавчих цінностей Революції Гідності. 

Майдан перестав бути назвою місцевості. Він став символом Свободи. Саме тому, Революцію Гідності, як і протестний рух 2004 року, і Революцію на граніті, можна вважати продовженням Української революції, визвольних змагань часів Другої світової війни. 

Революція Гідності стала наймасштабнішим протестом у новітній історії України, боротьбою українських громадян за свої права і демократичний європейський вибір.

«Небесною Сотнею» називають загиблих учасників Революції Гідності. 

Герої Небесної Сотні – уособлення людської, громадянської та національної відваги й самовідданості. 

Героями Небесної Сотні стали люди, різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Серед них були успішні підприємці й пенсіонери. Найстаршому – Іванові Наконечному – виповнилося 82 роки, а наймолодшому – Назарієві Войтовичу – лише 17. 

Євромайдан увійшов в історію України як символ і взірець жертовності, патріотизму та героїзму. Він укотре підтвердив те, що у найкритичніші та найважливіші періоди нашої історії знайдуться герої, ладні пожертвувати власним життям заради майбутнього України як незалежної демократичної держави. Саме на 20 лютого припадає пік розстрілів Героїв Небесної Сотні у центрі Києва. Цього дня у середмісті столиці загинуло та отримало смертельні поранення близько 50 осіб.

Революція Гідності засвідчила: українці не просто обрали шлях до Європи, а й готові за нього боротися, відстоюючи власні права та свободи. У світі Україну почали сприймати як державу з власною самобутністю, історією та гідністю, і, головне, державу, яка здатна захистити суверенітет. 

Рекомендовані фільми про Революцію Гідності, зокрема події 18–20 лютого 2014 року

1. «Зима, що нас змінила» (7 фільмів), режисер Володимир Тихий (2013–2014).

2. «Майдан», режисер Сергій Лозниця (2014).

3. «Правда Майдану», режисери Андрій Солоневич, Дмитро Ломачук (2014).

4. «Зима у вогні», режисер Євген Афінєєвський (2015).

5. Відеоматеріали на тему Майдану та про діяльність Національного музею Революції Гідності можна знайти на музейному YouTube каналі: https://www.youtube.com/channel/UCtbhvvtL8TUazkrqvrs_eRw/featured

Рекомендована література про Революцію Гідності, зокрема Героїв Небесної Сотні

 1.  Майдан від першої особи. 45 історій Революції Гідності. – К.: К.І.С., 2015.

2.   Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах. – Вип. 2. – К.: К.І.С., 2016.

3.   Майдан від першої особи. Регіональний вимір. – Вип. 3 [у 2 ч.], ч. 1: Автономна Республіка Крим – Луганська область. – К.: К.І.С., 2017.

4.   Майдан від першої особи. Регіональний вимір. – Вип. 3 [у 2 ч.], ч. 2: Львівська – Чернігівська області. – К.: К.І.С., 2018.

5.   Майдан. Пряма мова. – Книга 1. – К.: Національний музей Революції Гідності, 2019.

Більше інформації про видання, присвячені Революції Гідності та Героям Небесної Сотні, можна знайти на сайті Національного музею Революції Гідності у розділі «Бібліотека Музею Майдану» за посиланням: http://maidanmuseum.org/uk/node/459

 Інтернет-посилання

1. Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності http://maidanmuseum.org
2. Сайт «Небесна сотня». URL: https://nebesnasotnya.com
3. Сайт «Небесна сотня». URL: http://www.nebesnasotnya.in.ua/portfolio
4. Сайт «Герої України».  URL: http://www.ukrgeroes.com.ua
5. Сайт ГО “Небесна Сотня. URL: http://heavenly-hundred.org.ua/ 
6. Три дні перед весною. Матеріал http://texty.org.ua/

Як державний символ - Державний Герб України, тризуб - як Малий Герб України, вважаючи його головним елементом великого Державного Герба України,  був затверджений постановою Верховної Ради України №2137-XII від 19 лютого 1992 року.

Тризуб як державний символ України був обраний недаремно, адже він зв’язаний з нашою тисячолітньою державною, політичною i культурною історією.

З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу і т.д.).

За часів Київської Русі тризуб був родовими знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

За матеріалами енциклопедії: Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів з візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб.

17 лютого європейці святкують День кота. Створений з ініціативи італійського журналіста Клауді Ангелетті, який працював в журналі Tuttogatto - World Cat Day, або відомий нам як День кота в Європі, відзначають з 1992 року - 17 лютого.

Це звичайно ж не офіційне або державне, а скоріше народне і громадське свято. Вибір дня був пов’язаний з лютим місяцем саме тому, що цей період знаходився під знаком Водолія (знак зодіаку), який характеризується в італійській культурній традиції, як знак вільних і незалежних духів. 

Коти і кішки - дивовижно добрі і граціозні, мудрі та ласкаві тварини, дуже довірливі і уважні не тільки до самих себе, але і до нас, намагаються бути нав’язливими тільки по-доброму, наполегливо поважають свободу. І крок їм на зустріч, дозволяє всім нам ще раз нагадати про дуже важливі речі, які нами часто не беруться до уваги. Про те, що кожен з нас також може бути трішечки вільніший і розкутіший в своїй доброті, що ми цілком в силах допомогти тим, хто довірився нам, що життя може бути сповненим взаєморозуміння і затишку, теплоти та краси, що життя дуже прекрасна та чудова річ!

Поспішаємо привітати наших улюбленців з цим чудовим Днем.

З Днем кота!

Викладайте фото своїх улюбленців у коментарях.

Християни східного обряду відзначають 15 лютого одне із 12 найголовніших церковних свят року — Стрітення Господнє.

Назва Стрітення у старослов’янській мові означає “зустріч” або ж “радість”. І отримало воно таку назву через те, що у цей день новонароджений Ісус Христос зустрівся з праведником Симонеоном і пророчицею Анною. Саме вони впізнали у малюкові нового Месію.

Сталось це, коли на сороковий день після народження Ісуса, діва Марія принесла його в Єрусалимський храм на посвяту. Старець Симонеон, якому було провіщено жити, аж поки той не зустріне людського спасителя, одразу ж заявив, що цей малюк — син Божий. Пророчиця Анна підтвердила, що бачить перед собою майбутнього спасителя людського роду.

Історія святкування ж цього дня сягає III і IV століть — саме тоді згадки про Стрітення вперше зустрічаються у творах християнських святих. А офіційно у всій Візантійській імперії цей день було визнано святом у 542 році за правління імператора Юстиніана.

Стрітення символізує не тільки зустріч Старого і Нового Завітів та явлення немовляти Ісуса світові. У народному побуті цей день здавна вважався зустріччю зими із весною.

Дохристиянська історія свята:

Святкування Стрітення в Україні походить ще з дохристиянських часів. Його тоді також назвали Стрічення, Стріщення, Громниці або Зимобор.

У народі вірили, на Стрітення зима вирушає туди, де було літо, а літо — туди де була зима. По дорозі вони зустрічаються та сперечаються між собою. Хто виграє у суперечці, той ще залишиться на цих землях господарювати. Якщо до вечора потеплішає, то виграло літо і скоро будуть потепління. Якщо ввечері стало холодніше, то зима ще зостанеться на деякий час.

А назва така була у свята, тому що вважалось — 15 лютого, це єдиний день, коли взимку може пролунати грім.

13 лютого світова громадськість відзначає Всесвітній день радіо.

День встановлений на 36-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 2011 році з ініціативи Іспанії. Як вважають засновники свята, воно покликане нагадати світові про важливу роль радіо як ЗМІ, зміцнити міжнародне співробітництво радіомовників і заохотити великі мережі та місцеві радіостанції розвивати доступ до інформації та свободу слова у радіоефірі.

Дата вибрана не випадково – цього дня, 13 лютого 1946 року, у штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй уперше вийшло в ефір радіо ООН.

Нині радіо продовжує залишатися засобом комунікації з найширшою аудиторією в світі. Воно є загальновизнаним засобом зв'язку, що має великі можливості і водночас не вимагає великих витрат.

Як зазначає ООН, за допомогою радіо інформація доходить у найвіддаленіші громади і до найбільш вразливих груп населення: безграмотних людей та інвалідів, найбіднішого населення, жінок і молоді, даючи їм можливість взяти участь у громадських дискусіях незалежно від рівня освіти. Окрім того, важко переоцінити роль радіо в надзвичайних ситуаціях.

11 лютого відзначають Міжнародний день жінок та дівчат у науці.

Це нове свято – як зазначено в резолюції 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН від 22 грудня 2015 року.

Свято засновано "для того, щоб досягти повного і рівного доступу жінок і дівчаток до науки, а також забезпечити гендерну рівність і розширення прав і можливостей жінок і дівчат".

На портретах "видатних науковців" у шкільних чи університетських кабінетах ми бачимо переважно чоловіків. Історія жінок-науковиць – це не просто історія досягнень. Це історія спротиву та боротьби, історія, що існує "незважаючи на".

Цікаві факти про жінок у науці:

• За даними Інституту статистики ЮНЕСКО, лише 28% науковців у світі – жінки
• В Україні серед науковців – 45% жінок
• Україна займає 12 місце за кількістю жінок-вчених в рейтингу серед 41 країни світу

Жінки почали займатися наукою ще з давніх часів, зокрема, Гіпатія Олександрійська (математика, астрономія, механіка) 370-415 рр. була однією з найвидатніших вчених свого часу.

Однак жінки у науці в XXI столітті стикаються з дискримінацією та домаганнями. Жінки в галузях природничих, технічних, інженерних та математичних наук публікують менше наукових праць, отримують менші виплати за свої дослідження і не просуваються кар'єрними сходами так, як чоловіки.

Після народження дитини жінки в науці частіше стикаються з дискримінацією. За довгі проміжки відсутності активної наукової діяльності деякі установи штрафують своїх співробітників, понижуючи їх рейтинг. В одному британському університеті дослідили це питання і виявилося, що 100 % оштрафованих науковців є саме мами з маленькими дітьми.

Незважаючи на перешкоди, жінки від 300-х років нашої ери і до сьогодення своєю працею доводять, що жінка може все!

Марія Склодовська-Кюрі. Видатна вчена, засновниця науки про радіоактивність, двічі лауреат Нобелівської премії.

Геді Ламар (1914-2000), її винахід (у парі з композитором Джорджем Антейлом) виявився необхідним для бездротового зв'язку від докомп'ютерної ери і до сьогодні! У наші дні її винахід використовується у мобільних телефонах, Wi-Fi, GPS. Також вона запатентувала винахід, за допомогою якого можна керувати торпедами на відстані (її батько зі Львова).

Переможниця конкурсу краси Міс США 2017 Кара Дейдра Маккалоу за фахом фізикиня-ядерниця та працює у Комісії з ядерного регулювання США.

Ольга Броварець – відкрила глибинні структурні механізми нестабільності геному, стала наймолодшим доктором фізико-математичних наук України.

Українка Марина В'язовська — математикиня, яка розв'язала задачу оптимальної упаковки куль в 8-вимірному та 24-вимірному евклідовому просторі, яку до цього нікому не вдавалося вирішити. Це відкриття може допомогти виправляти помилки мобільного зв'язку, Інтернету та космічних досліджень. За свою роботу Марина отримала міжнародну премію Салема. Ця премія є фактично аналогом Нобелівської премії у галузі математики. За внесок у науку українку також нагородили премією SASTRA Ramanujan.

9 лютого 2021 року у світі відзначається День безпечного Інтернету (Safer Internet Day) під гаслом “Разом для найкращого Інтернету”.

За ініціативою європейських некомерційних організацій European SchoolNet та Insafe Захід запроваджено День безпечного Інтернету (англ. Safer Internet Day), який з 2004 року відзначається у вівторок другого тижня лютого.

Цього дня в багатьох країнах світу обговорюються:

-         шляхи безпечного використання молоддю Інтернету,

-         питання інтернет-етики,

-         загрози протизаконного контенту.

День безпечного Інтернету має на меті досягнення об'єднання зусиль держави, бізнесу і громадськості для популяризації механізмів безпечної роботи в мережі, перш за все серед дітей та молоді.

Метою Дня безпеки в Інтернеті є поширення знань про безпечне, відповідальне і позитивне використання цифрових технологій для дітей та молоді.

У всьому світі, День безпеки в Інтернеті відзначається в більш ніж ста країнах і координується об’єднаної мережею Insafe/INHOPE, за підтримки Європейської комісії, а також 31-им національним центром забезпечення безпеки в Інтернеті по всій Європі.

Ця подія дозволяє зробити акцент на позитивному використанні технологій і вивчити роль, яку ми всі граємо в цілях сприяння створенню кращого і більш безпечної онлайн-спільноти. Воно служить закликом для молодих людей, батьків, вихователів, вчителів, соціальних працівників, співробітників правоохоронних органів, підприємств, політиків і широких верств суспільства, щоб об’єднатися з метою сприяння та створення найбільш позитивного і кращого інтернету.

Проведення «Всесвітніх днів без мобільного телефону» ініціював 6-8 лютого французький письменник Філ Марсо, який є автором першого роману, написаного мовою SMS, повідомляє РІА «Новости» з посиланням на телекомпанію  RTL.

Метою такої незвичайної акції є боротьба з адікофонією. Цей термін ввів сам Філ Марсо (Phil Marso), і він позначає хворобливе звикання до смартфонів, яке змушує людину відчувати страх виявитися відрізаним від світу, що, у свою чергу, загрожує нервовими розладами.

За словами Марсо, «Всесвітні дні без мобільного телефону» є добровільним заходом, який проводиться з метою спонукати суспільство задуматися над тим, як сучасні технології змінили комунікаційні звички людей.

Перший день акції, 6 лютого, обрано не випадково – за католицьким календарем це іменини Гастона, ім’я якого фігурує у тексті популярної у Франції в 70-ті роки минулого століття пісні у виконанні Ніно Ферер: «Гастон, дзвонить телефон, але, як завжди, ніхто не бере слухавку».

Facebook — найбільша у світі соціальна мережа, що почала працювати 4 лютого 2004 року як мережа для студентів деяких американських університетів. Засновником та головою сервісу є Марк Цукерберг.

За даними Alexa, сайт Facebook.com займає у світі 3 місце за відвідуваністю. Станом на липень 2016 року кількість користувачів становила 1,7 млрд, з яких 1,1 млрд відвідує свої аккаунти щодня. Станом на грудень 2018 року Facebook стверджував, що мав понад 2,3 млрд активних користувачів щомісяця. Станом на вересень 2019 року кількість користувачів з України становила 13 млн.

У червні 2017 року кількість українських користувачів Facebook різко зросла після заборони російських інтернет-ресурсів, серед яких соціальні мережі Однокласники та ВКонтакті. Унаслідок цього кількість облікових записів в українському Facebook сягнула позначки в 10 млн. У липні того ж року Facebook став найпопулярнішою соцмережею в Україні. В Україні соцмережа посіла третє місце у десятці найпопулярніших сайтів України з охопленням аудиторії в 65,38 % (за даними Kantar TNS).

Підписуйтесь та слідкуйте за новинами на нашій сторінці Facebook Ліцей «Білоцерківський колегіум» 

2 лютого 1901 р. – у с. Чаплі (нині у складі м. Дніпропетровська) народився Підмогильний Валер’ян Петрович, український письменник, перекладач, критик. Репресований, розстріляний 1937 року.

     Творчість Валер’яна Підмогильного, блискучого майстра новели, талановитого перекладача цілої бібліотеки французької класичної літератури, літературознавці ставлять вряд з найвидатнішими письменниками світу. Між тим більшість наших співвітчизників ще тільки починають відкривати для себе його ім’я і творчість.

     Валер’ян Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 року у селі Чаплі поблизу Катеринослава (нині – Придніпровськ у Дніпропетровську) в сім’ї дрібного службовця. 1918 року він закінчив у Катеринославі 1-ше реальне училище і вступив до університету на математичний факультет, згодом перевівся на правничий, але через матеріальну скруту змушений був залишити навчання. З 1919 року працював у відділі народної освіти секретарем художньої пропаганди і одночасно викладав фізику у школі. У 1920 році вчителював у Павлограді.

     Писати Валер’ян Підмогильний почав ще в учнівські роки, друкував оповідання в шкільному часописі. Але справжнім його літературним дебютом стали оповідання „Гайдамака” і „Ваня”, надруковані в літературно-педагогічному збірнику „Січ”, який вийшов у Катеринославі 1919 року. На початку 1920 року на сторінках газети „Боротьба” з’явились новели „Перед наступом” і „Повстанці”. Того ж року у Катеринославі вийшла книга молодого автора з дещо претензійною назвою „Твори. Том I ”. Через рік у збірнику „Вир революції” було надруковане оповідання „В епідемічному бараці”. У Валер’яна Підмогильного не було періоду учнівства, літературознавці, а серед них і відомий вчений Петро Єфремов, відзначали зрілість вже перших творів молодого прозаїка і високо їх оцінювали.

     З 1921 року Валер’ян Підмогильний переїхав до Києва, працював бібліографом у Книжковій палаті, але, рятуючись від голоду, був змушений на деякий час виїхати до Ворзеля, назад повернувся через два роки. У Києві він продовжував навчатися, слухав лекції в інституті народного господарства, працював у видавництві „Книгоспілка”, а редакції часопису „Життя і революція”. У цей час вийшли його збірки „Військовий літун”, „Проблема хліба”, повість „Третя революція”, романи „Місто” та „Невелика драма”.

     1925 року Валер’ян Підмогильний став одним із ініціаторів створення літературної організації „Ланка”, куди увійшли також Григорій Косинка, Євген Плужник, Борис Антоненко-Давидович, Борис Тенета, Тодось Осьмачка. У грудні 1929-го письменник разом із сім’єю переїхав до Харкова, де працював у видавництві „Рух” консультантом з іноземної літератури. У 20-ті роки він займався у більшості перекладацькою роботою, переклав українською Анатоля Франса, Дені Дідро, Гі де Мопассана, Оноре де Бальзака.

     1934 року, коли через кілька днів після вбивства Кірова країну охопила хвиля репресій, Валер’яна Підмогильного заарештували як ворога народу, заслали на Соловки. Тут він ще намагався працювати, почав перекладати Шекспіра. 1937 року Валер’ян Підмогильний разом з тисячами таких же як і він був розстріляний. На честь двадцятої річниці Жовтневого більшовицького перевороту. Довгі десятиліття творчість письменника, навіть ім’я були заборонені, забуті. Лише наприкінці 80-х років минулого століття в Україні почали перевидавати книги талановитого прозаїка, друкувати його новели в журналах, писати про нього. До 100-літнього ювілею письменника на сторінки періодики ринула ціла злива найрізноманітніших публікацій життя і творчість Валер’яна Підмогильного, були видані нові книги, а його твори ввели до курсу шкільної програми з української літератури.