Слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного
великого митця, мислителя і поета – Олександра Довженка
Чарлі Чаплін
Олександр Довженко народився 10 вересня 1894р. в с. В’юнище на Чернігівщині у родині неписьменних селян (у різних джерелах називають різні дати народження О. Довженка: 10, 11 або 12 вересня). Навчався у місцевій початковій та вищій школах. У 1911р. вступив до Глухівського вчительського інституту. Після закінчення інституту у 1914р. учителював у Житомирі, Києві. У 1917 р. вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет.
Захопившись революцією, служить у петлюрівській армії. За це у 1919р. засуджений до ув’язнення в концтаборах. Однак його врятували. У 1920р. приєднався до КП(б)У, з якої згодом виключений. У 1921р. направлений за кордон на дипломатичну службу (Варшава, Париж, Лондон). У 1922-1923рр. живе у Берліні, обіймає посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеччині.
По поверненні в Україну, влітку 1923 року, оселяється у Харкові. Відвідує засідання «Гарту», невдовзі стає співзасновником ВАПЛІТЕ. Згодом через ВАПЛІТЕ зближується з ВУФКУ, але у Харкові у той час єдиним драматичним мистецтвом був театр, а Довженка театр не цікавив. З 1925 року р. стажист по агітфільму «Червона Армія». Від’їжджає до Одеси закінчувати фільм, де влаштовується режисером на кінофабриці. У 1926р. створив за своїми сценаріями перші фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання».
Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але водночас це був початок особистої трагедії Довженка — за цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі. У 1930р. одружується з акторкою Юлією Солнцевою. У 1933р. переїздить до Москви, а потім на Далекий Схід. У 1935р. нагороджують орденом Леніна.
На початку війни потрапляє в Уфу та до Ашхабаду. Іде добровольцем на війну, як кореспондент газети «Красная армия». У 1943р. завершує кіноповість «Україна в огні», яку Сталін заборонив. До останніх днів живе в Москві, працює на «Мосфільмі».
25 листопада 1956р. помер у Москві.
Твори:
-
оповідання «Воля до життя»
-
кіноповість «Зачарована Десна»
-
кіноповість «Земля» (сценарій втрачено, спогади про сценарій і фільм)
-
оповідання «Мати»
-
оповідання «Ніч перед боєм»
-
кіноповість «Повість полум’яних літ»
-
Нащадки запорожців (драматична поема)
-
кіноповість «Україна в огні»
-
кіноповість «Поема про море»
-
кіноповість «Антарктида»
-
кіноповість «Арсенал»
-
кіноповість «Щорс»
-
кіноповість «Мічурін»
-
п’єса «Життя в цвіту»
-
«Щоденник» (1941-56)
-
Оповідання «Сон» та інші.
Олександр Довженко - український письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу. В українській культурі XX століття навряд чи можна знайти постать величнішу і більш трагічну, ніж Олександр Довженко.