Білоцерківський академічний
ліцей «Колегіум»

План заходів, присвячених Дню Державного Прапора України (23 серпня) та Дню Незалежності України (24 серпня)

Цей день увійшов до міжнародного календаря згідно з пропозицією міжнародного Товариства Прав Тварин (ISAR) США. Проблема безпритульних тварин знайома кожному великому місту, де гостро стоїть питання будівництва притулків для бездомних тварин. Представники громадських організацій, а також небайдужі жителі країни в цей день можуть висловити своє відношення до того, як влада вирішує проблему зниження чисельності безпритульних тварин в місті. Давно доведено, що рівень духовності людини визначається не лише соціальним середовищем, але й характером спілкування зі світом природи. Жорстокість до тварин в дитинстві може перерости у жорстокість до людей.

У Великобританії та інших країнах сьогодні відзначається Всесвітній день ліворуких. Вперше він був відзначений 13 серпня 1992 за ініціативою створеного за два роки до цього британського Клубу ліворуких. За даними статистики, близько 10% населення Великобританії (приблизно 6 млн. Осіб) - лівші. 13 серпня громадські організації ліворуких влаштовують різноманітні заходи та змагання «від протилежного», не дозволяючи учасникам використовувати праву руку при їжі, в роботі, різних тонких маніпуляціях. 

Лист управління освіти і науки Білоцерківської міської ради "Про структуру 2015/2016 навчального року"

Про вивчення базових дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах у  2015/2016 навчальному році

https://drive.google.com/file/d/0B1Yx7IomBq9_NkRJQTZ6a3hPcXc/view?pli=1

Щодо протидії пропаганді сепаратизму та антиукраїнській ідеології в системі освіти

https://drive.google.com/file/d/0B1Yx7IomBq9_SnJIUmlUV0FOMDQ/view?pli=1

Лист МОН України № 1/9-354 «Про тематику Першого уроку в 2015/2016 навчальному році» https://drive.google.com/file/d/0B1Yx7IomBq9_SUR1Mjd3aS1aX2M/view?pli=1

Матеріали для проведення Першого уроку

Матеріали до Першого уроку

Електронні версії підручників для 5 класу

Електронні версії підручників для 6 класу

Його відзначають із 23 грудня 1994 року. Заснувала свято Генеральна Асамблея ООН, оскільки саме в цей день почала свою роботу група з корінних народів підкомісії ООН із питань заохочення та захисту прав людини. Перше засідання цієї робочої групи відбулося в 1992 році.

Це свято було вигадане, щоб віддати належне всім оригінальним культурам світу і подякувати представникам всіх народностей за внесок у розвиток людства.

Також це свято є нагадуванням про ті труднощі, з якими в сучасному світі можуть стикатися представники різних націй. Це і масова бідність, і расова дискримінація, і позбавлення базових прав людини.

Завдяки появі такого свята міжнародне співтовариство стало частіше звертати увагу на проблеми невеликих народностей. Крім нього багато країн іноді відзначають і рік корінних народів світу.

В.К. Винниченко (1880 — 1951), український політичний і державний діяч, письменник, публіцист народився на Херсонщині. Навчався в Київському університеті.

У дореволюційний період (до 1917 р.) написав оповідання і романи «Заповіти батьків», «Чесність з собою», «На терезах життя», «Кирпатий Мефістофель», в яких відобразив людину у складних суспільних і внутрішніх протиріччях початку ХХ ст., гуманізм і право людини на особисте життя. В цей період створив п’єси «Дисгармонія», «Великий Молох», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» та ін. У 1918 — 1919 рр. — голова Директорії.
Емігрував, у 1920 р. повернувся на Україну, хоча в цей час ще продовжувалась битва військ УНР з радянськими військами. Займався партійною діяльністю (його було введено до складу ЦК компартії), невдовзі вийшов з партії і уряду. В еміграції написав перший в українській літературі утопічний роман «Сонячна машина». Після смерті письменника було знайдено його романи «Вічний імператив», «Прокаження, або лепрозорій», «Конкордизм», «Поклади золота», «Слово за тобою, Сталіне», в яких письменник відображав післявоєнний світ зі своїм баченням його демократичного перетворення. Частина романів та «Щоденники» були видані в США та в Україні. Загалом естетиці письменника притаманні риси переходової доби — від реалізму до модернізму, стимульованого європейським мистецтвом. Його творчий світ нового українського «неоромантизму» увібрав соціальний критицизм, аналіз історичних та соціально-політичних обставин, об’єктивне повіствування, авторську оцінку дійсності, використання елементів поетики імпресіонізму та символізму.
У роки фашистської окупації Франції був ув’язнений у концтаборі. У повоєнні роки займався живописом (створив біля 100 полотен). Помер і похований у Франції. Драматургія Винниченка повернута на українську сцену в кінці 1980-х років, було знято телефільми за його творами. У 1990 р. встановлено літературну премію ім. В.Винниченка.

Поет, прозаїк і публіцист… учений і громадський діяч… щирий, привітний, товариський… люблячий чоловік і батько… це – про людину, яку добре знають тисячі жителів нашого міста і десятки тисяч читачів далеко за межами Білоцерківщини, - про Андрія Дмитровича Гудиму. 

А.Д.Гудима  живе і творить у Білій Церкві, що на Київщині, а тому не дивина, що древнє місто гордиться своїм Почесним Громадянином і записало його до свого «Золотого Фонду»

Андрій Дмитрович лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. М.Коцюбинського (1994) за роман у віршах «Устим Кармелюк», Вінницької обласної літературної премії ім. Трублаїні(1967)  за поезії, опубліковані в пресі, Київської обласної літературної премії імені Г. Косинки(2006),  Білоцерківської міської літературно – мистецької премії ім. І Нечуя – Левицького за книгу поем «Дзвони на Россю»(1992),  лауреат премії ім. Олеся Гончара (2009) за кращу книгу прози «Тече до Бога моя сльоза».

Народився митець 19 липня 1937 року в с.Слобода-Носковецька що на Вінниччині  у селянській родині, яка  звідала всі «принади» сталінського соціалістичного ладу: голодомори, війни, трудодні за жменю зерна, податки за кожне деревце і курку…

У творах на історичну тему дзвенить голос зболілого серця за долю рідного народу:

Горить, палає Україна –

Вогнем і ґвалтом душу рве.

Слізьми червоними калина

Ось-ось заплаче…Не реве -

Дніпро сердитий – стогне тихо.

Горбатить хвиля береги.

Як довго ми недремне лихо,

Мов ту болячку, берегли

Самі для себе.

Та в кожному з цих творів світить глибока віра автора у вільне майбутнє України.

Роки і випробування, а їх випало на долю більш ніж досить,  густо посріблили непокірні хвилі волосся. Але серце, як і в юності, співає дзвінко й молодо.. От тільки мудрість досвіду гірчить сивим, як волосся, полином. Тому й народжуються такі рядки:

Це все моє:

І поле, і полин,

І вруна,  й стерні,

Жайвори в блакиті.

Я, Україно, в тебе не один.

А ти мені – одна на білім світі,

Тому й болить усохле джерело,

Забута стежка, оніміла хата

І та рілля, де й краплі не було

Дощу. Як свята.