Слово захоплює, вражає, дивує і жахає – все залежить від уміння перейнятися цим найбільшим дивом природи. Воно будить фантазію, розвиває уяву, відкриває неосяжний простір для зародження нових образів, бо в слові закована безмежна сила уявлень і знань про людину, природу, світ.
Зараз на нашій планеті, за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО, налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.
У 1999-му році на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21 лютого. Це всесвітнє свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.
Без мовного зв'язку з рiдним народом не може бути повноцiнного нацiонально-духовного життя i вираження особистостi. Тільки слово об'єктивує думку,- писав наш земляк, славетний мовознавець О.Потебня. Звичайно, ніхто не закликає нас "ставати на коліна й бездумно бити перед словом поклони" (А.Бортняк). Але жити цим словом, знати своє слово, любити його, розвивати, вкладаючи в нього свій розум, свій дух, своє сумління" маємо, бо слово «мова» походить від давньоруських слів "молвь", "молвити" і означає - "освiтитися", "стати духовно чистими". Воiстину, коли "я молюся чужою мовою, то вуста мої моляться, а серце спить" (Святий Павло). Дійсно, найважче вивчити рідну мову, бо вона живе в серці поза всілякими правилами і законами, вона частина нас, як душа, свідомість. Виходить вчити мову – це вчити самого себе. Вчити себе у світі і світ у собі.