Білоцерківський академічний
ліцей «Колегіум»

Бернард Шоу відомий кількома речами. Любителі цікавих фактів знають, що він прожив дуже довге життя і помер у віці 95 років, зберігаючи ясний розум і чудову пам'ять. Збирачам афоризмів Бернард Шоу відомий дуже добре: це був рідкісний дотепник, що вміє наділяти очевидні істини в яскраву запам'ятовується форму. А ось літературознавці і просто читачі цінують в Шоу блискучого драматурга, руйнівника стереотипів, майстри інтригуючого сюжету з непередбачуваним фіналом. 
Шоу народився в Дубліні, в дуже неблагополучної сім'ї, де кожен повинен був подбати про себе сам. Якщо додати до цього демонстративний атеїзм і необхідність самоосвіти, то коріння самостійності й оригінальності мислення

Родина                             

• дружина Ольга Франко (Хоружинська) (10.04.1864 — 17.07.1941), письменниця, перекладачка, громадська діячка;

• син Андрій (16.07.1887 — 22.04.1913), український філолог, етнограф, перекладач; виконував функції секретаря і помічника, опікуна батька;

• син Тарас (9.03.1889 — 13.11.1971), письменник, член Спілки письменників СРСР;

• син Петро (21.06.1890 — 28.06.1941), український педагог і письменник;

• донька Анна (9.08.1892 — 24.04.1988), українська письменниця, публіцист, мемуарист.

Творча спадщина

Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем, видавцем. Сюжети для творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури — зі Сходу, античної доби, Ренесансу. Був «золотим мостом» між українською і світовими літературами.

    «Романіст знає все,» - стверджував В.Теккерей на сторінках роману «Ярмарок суєти». І справді, у своїх творах він зумів показати занадто багато не лише про свою епоху і сучасне йому суспільство, а й про життя, моральну природу людини, про рух часу. Соціальний викривач, сатирик і філософ злилися у ньому в єдине. В.Теккерей стояв в одному ряду із Ч.Діккенсом, але його популярність значно поступається славі сучасника.

Академік Філарет Михайлович Колесса — вчений зі світовим ім'ям, багатогранна і плідна діяльність стала видатним внеском в розвиток української фольклористики і літературознавства. 

Використовуючи культурно-історичний, компаративістичний та методи антропологічної школи, Філарет Колесса тверезо оцінював можливості кожної зі шкіл. Користуючись порівняльно-історичним методом, науковець не розділяв думок школи компаративізму, адепти котрої, захоплюючись різними впливами, намагалися надто заглибитись в історію. На думку Колесси, Михайло Драгоманов, Микола Сумцов, Іван Франко у своїх наукових розвідках часто перебільшували значення іноземних впливів . Тому найбільшим методологічним авторитетом для фольклориста був М. Грушевський, який, на його думку, обрав правильний предмет дослідження, а саме ступінь інтернаціональності мандрівних сюжетів та процес їх денаціоналізації, що дало змогу органічно засвоїти їх на українсьокому ґрунті.

До уваги батьків колегіантів!!!

Ярмарка-продаж шкільної форми відбудеться в приміщенні колегіуму 18 та 26.08.2016 року з 9:00 до 14:00 год. 

Адміністрація

11 липня любителі солодкого відзначають Всесвітній день шоколаду. Це свято вигадали французи ще в 1995 році, а зараз їх ініціативу підтримують любителі цих ласощів у багатьох країнах світу.

Петро Яцик — канадський підприємець українського походження, відомий меценат і філантроп. Зробив великий вклад у фінансування українознавства на Заході. Петро Яцик є одним із спонсорів Інституту українських студій Гарвардського університету (США),Енциклопедії українознавства, Центру досліджень історії України ім. П. Яцика при Альбертському університеті (Канада), Освітньої фундації ім. Петра Яцика (її фонд налічує 4 млн. доларів), Українського лекторію в Школі славістики та східноєвропейських студій при Лондонському університеті, документаційного центру в бібліотеці ім. Джона П. Робертса при Торонтському університеті.

Петро Яцик пожертвував мільйон доларів на історичні дослідження при Канадському інституті українських студій (КІУС) в Едмонтоні. Завдяки П. Яцику відкрито спеціальний український відділ в Інституті ім. Гаррімана при Колумбійському університеті. З його допомогою видано багато наукових монографій з історії України (зокрема переклад Історії України-Руси М. С. Грушевського на англійську мову), економіки, політології, медицини, етнографії. Сума пожертв мецената на українські інституції перевищує 16 мільйонів доларів.

Петра Яцика нагороджено «Почесною відзнакою Президента України» у 1996 році, а до свого вісімдесятиліття — орденом князя Ярослава Мудрого Указом Президента України Л. Д. Кучми.

КОРОТКА БІОГРАФІЯ

Петро Яцик народився у 1921 році в селі Верхнє Синьовидне на Львівщині. Після Другої світової війни опинився в таборі переміщених осіб у Німеччині, з якого переправся до Канади. Працював на різних роботах, торгував книгами, меблями, а згодом перейшов у житлове будівництво. Сьогодні його фірми знають не лише у Торонто, а й усій провінції Онтаріо.

Ще з кінця 50-тих років Петро Яцик почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових та культурних проектів української діаспори. Він став першим меценатом багатотомної «Енциклопедії українознавства», що видавалися у повоєнні роки. Найбільш відомим проектом, профінансованим П. Яциком, стало видання англійською мовою «Історії України-Руси» М.Грушевського. На переклад і друк цієї монументальної праці меценат пожертвував 15 млн. доларів.

Благодійницька діяльність П.Яцика зробила його знаним і популярним серед українців у західному світі.

Петра Яцика обирають почесним доктором права Гарвардського університету, він входив до Наглядової ради Колумбійського університету, став науковим консультантом Альбертського і Торонтського університетів.

Він уперше виступив з пропозицією проведення в Україні мовного конкурсу серед молоді. Цю ідею підтримала Ліга українських меценатів, що об’єднує представників бізнесу багатьох країн світу. Вони надали спонсорську підтримку у проведенні конкурсу та нагородженні його переможців. Вагомий внесок у фінансуванні конкурсу зробив сам Петро Яцик.

Перший Міжнародний конкурс знавців української мови було проведено у 2000 році.

2003 року у 4 Міжнародному конкурсі знавців української мови взяло участь 5 млн. осіб. Цей конкурс проходив уже без участі його ініціатора та мецената – Петро Яцик пішов із життя.

За рішенням Ліги українських меценатів, конкурсу було присвоєно ім’я Петра Яцика.

370 років від дня народження Готфріда Вільгельма Лейбніца (1646–1716). Німецький учений, філософ, математик, фізик, мовознавець, богослов, логік, історик, бібліотекар, один із родоначальників німецької ідеалістичної діалектики. Організатор і перший президент Берлінської АН, член Англійського Королівського товариства, Паризької АН, таємний радник Петра І, бібліотекар та історіограф при дворі Ганноверського герцога, реорганізатор герцогської бібліотеки у Вольфенбюттері. Основоположник німецької літературної мови, математичної логіки, конструктор вітряного двигуна для насосів, обчислювальної машини, відкрив диференціальне та інтегральне числення, теорію рядів, теорію чисел, закон збереження кінетичної енергії та один з найважливіших принципів фізики – принцип найменшої дії.

Липень

3 липня — Мефодія. Якщо на Мефодія йде дощ, то він може йти з перервами сорок днів.

6 липня — Горпини-купальниці. Один з найкращих днів для заготівлі лікарських трав.

7 липня — Івана Купала. Давнє язичеське свято краси, молодості й самоочищення. В цей день годилося скупатися. Велика роса на Купала — буде врожай огірків та горіхів. Дощовий день — на неврожай.

10 липня — Самсона. Якщо йтиме дощ, то негодитиме сім тижнів — аж до бабиного літа.

12 липня — Петра й Павла. Починалися жнива. З першого ячмінного борошна нового врожаю пекли обрядовий хліб і несли його до церкви, щоб освятити. На Петра колос, а на Іллю — жнива. Як на Петра спека, то на Різдво — мороз.

13 липня — Півпетра. Вшановували пастухів і тварин. Як корова у хліві, то є харч на столі.

14 липня — Кузьми і Дем’яна. «Кузьма і Дем’ян згубили жупан» — початок літньої спеки.

15 липня — Фотія. Закінчували косовицю. Якщо з’являлися жовті листочки на деревах — на ранню осінь і зиму.

18 липня — Опанаса. Якщо місяць яскравий, то на щедрий врожай.

20 липня — Євдокії, Єфросинії. Переважно дощовий день. Як зібрав сіно, то не страшна і Єфросина.

21 липня — Прокопа. Жнива. На Прокопа жита копа. На Прокопа вже є на полі копа. Прокіп нав’язав сім кіп. На Прокопа приготуй плечі до снопа.

23 липня — Антонія. Громове свято. Якщо гримить і блискає, то десь у полі копи горять.

25 липня — Прокла. Вважається, що цього дня бувають найрясніші роси. На Прокла все промокло.

26 липня — Архангела Гавриїла. Якщо сильна злива з грозою, то на дощову осінь.

370 років від дня народження Ґотфріда Вільгельма Лейбніца (1646-1716), німецького філософа, просвітителя, вченого-енциклопедиста, члена Паризької АН. Засновник і президент Бранденбурзького наукового товариства (згодом Прусська, а потім Берлінська академія наук). У галузі математики завершив незалежно від Ісаака Ньютона створення диференціального та інтегрального числень. У фізиці відкрив закон збереження кінетичної енергії, сформулював один із найважливіших принципів фізики – принцип найменшої дії. Цього філософа і науковця називають «найбільш всеосяжною головою, котра на зламі ХVІІ й ХVІІІ століть мислила по-філософськи, у час, що не був бідний на філософські голови». Взагалі-то Лейбніц був вундеркіндом: читання, письма і латинської мови він вивчився самостійно. Потім навчався філософії та юриспруденції у Ляйпціґу, слухав лекції з математики у Єні. 21-річним захистив докторську дисертацію. Працював юристом при дворі курфюрста Йоганна Філіпа фон Шьонборна. Згодом було чотирирічне відрядження до Парижа; спілкувався Ляйбніц і зі своїми лондонськими, віденськими, берлінськими та гаазькими колегами, зокрема й із Спінозою. Він об’їздив уздовж і поперек усю Європу, але переважну більшість свого життя мешкав у Ганновері, там займався юриспруденцією, був придворним історіографом та бібліотекарем курфюрста, листувався з європейськими вченими. Ганновер він не любив і залюбки б полишив місто, але ганноверський двір його не відпускав, хоча Ляйбніц і пережив чотирьох курфюрстів. Там він і похований у Нойштедтеркірхе. За свої 70 років Лейбніц зробив надзвичайно багато, але величезна кількість проектів визначного вченого залишилися нереалізованими: зокрема, грандіозний намір створити універсальну енциклопедію, здійснити правову реформу, написати повну історію дому Вельфів, а також проект примирення церков.