Білоцерківський академічний
ліцей «Колегіум»

8 серпня відзначають своє професійне свято бійці невидимого фронту - військові-зв’язківці.

Без сучасних засобів зв’язку неможливо здійснювати ні розвідку, ні самі бойові дії. Зв’язківці – це і «очі», і «вуха» підрозділів, а їхня робота – це запорука нинішніх і майбутніх перемог.

У війні України проти росії ще однією важливою ланкою військ зв’язку стали кібервоїни. У них свій фронт, де вони захищають українську мережу, розвінчують рашистські фейки і бомбардують пропагандистські російські ресурси правдою про реальний стан речей.

Щиро вітаємо усіх підкорювачів ефіру з Днем військ зв’язку та кібербезпеки ЗСУ. Віримо у ваш професіоналізм і бажаємо надійно тримати контакт між нашими бойовими частинами і майстерно громити ворога у кіберпросторі.

5 серпня – 126 років від дня народження Бориса Дмитровича Антоненка-Давидовича (Давидова, 1899 − 1984), українського письменника, мовознавця.
Лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка (1992, посмертно) Антоненко-Давидович відомий як науковець, критик, редактор журналів «Дніпро», «Барвінок», «Україна», член літературної організації «Ланка» (згодом МАРС), літературний перекладач, публіцист. Писав оповідання, нариси, рецензії, замітки. Із 1923 року багато друкувався, автор понад двох десятків книг. Його перу належать твори «Лицарі абсурду», збірки оповідань «Запрошені силуети», «Справжній чоловік», «Слово матері», повість «Смерть», збірка літературних репортажів «Землею українською», цикл літературних портретів «Здалека й зблизька», романи «Борг», «Нащадки прадідів», «За ширмою». Серед наукових праць актуальними й сьогодні є видання «Про що і як» (про культуру української мови), «В літературі й коло літератури», «Як ми говоримо».

Сьогодні ми відзначаємо вашу величезну роль і значущі досягнення у захисті нашої країни, гідності та безпеки.

Ваша відданість, професіоналізм і висока майстерність забезпечують безпеку українського неба, а також високий рівень захисту нашої країни від будь-яких зовнішніх загроз. Ви є гідними прикладом військової дисципліни, мужності та самовідданості.

Неоціненний внесок Повітряних Сил у розвиток національної обороноздатності та відстоювання миру на нашій землі заслуговує на глибоку повагу та подяку. Ви стоїте на варті свободи й добробуту нашої країни, і ми пишаємося тим, що маємо таких сильних і відважних захисників.

Бажаємо вам міцного здоров’я, невичерпної енергії та успіхів у ваших службових завданнях. Нехай ваші польоти будуть безпечними, а кожна місія – успішною.

Зі святом, герої! Нехай небо буде мирним, ясним та безпечним.

Сьогодні виповнюється 125 років від дня народження Олександра Івановича Копиленка — українського прозаїка, публіциста, автора творів для дітей, чия творчість увійшла до золотого фонду української літератури ХХ століття.

Народився Копиленко 1 серпня 1900 року в місті Харкові. Освіту здобув у Харківському інституті народної освіти. Починав свій літературний шлях як поет, але згодом зосередився на прозі, зокрема на оповіданнях, повістях і нарисах.

Його твори вирізняються щирістю, образністю, глибоким розумінням дитячої психології та любов’ю до природи. Особливу популярність принесли йому оповідання для юних читачів, серед яких — "Сенчині пригоди", "Журавлик", "Як вони вибирали іменинника". Через прості й водночас зворушливі історії письменник формував у молодого покоління моральні цінності, патріотизм, повагу до праці та рідної землі.

Олександр Копиленко також активно працював як журналіст, публіцист і громадський діяч, багато років присвятив редакційній та освітній роботі. Його внесок у розвиток української літератури й виховання молоді є неоціненним.

Пам’ять про Олександра Копиленка живе в його творах — добрих, світлих і мудрих, які продовжують надихати нові покоління читачів.