Григорій Квітка-Основ’яненко. Корифей українського слова
(18(29).11.1778-8(20).08.1843 рр.)
Справжнє його прізвище – Квітка, літературний псевдонім Грицько Основ'яненко. Він є основоположником художньої прози в новій українській літературі, відомим громадсько-культурним діячем.
Народився Григорій Федорович у с. Основа (нині в межах міста Харків). Походив із козацько-старшинського роду
Писав українською та російською мовами. Спираючись на літературну традицію, започатковану І. Котляревським, народну пісенність і гумор, написав популярні й досі соціально-побутову комедію «Сватання на Гончарівці» (1835 р.) та п'єсу «Шельменко-денщик» (1840 р.). Українські прозові твори Г. Квітки-Основ'яненка поділяються на дві основні групи: бурлескно-реалістичні («От тобі і скарб», «Підбрехач», "Пархімове снідання", гумористично-сатиричну повість «Конотопська відьма» та інші) та сентиментально-реалістичні повісті («Маруся», "Козир-дівка", «Сердешна Оксана», «Щира любов» тощо). Серед кращих творів російською мовою – «Пан Халявский», «Ганнуся», «Украинцы», «История театра в Харькове» та інші.
Помер 20 серпня 1843 року в Харкові.
Кращі твори Г. Квітки-Основ'яненка одними з перших представляли українську літературу європейським читачам. У 1854 р. в Парижі було опубліковано французькою мовою «Сердешну Оксану». Також його твори перекладено на польську, болгарську, чеську та інші мови.
Повісті Г. Квітки-Основ'яненка, сюжети яких розгортаються поза соціальними конфліктами, з ідеально-цнотливими і побожними героями, є типовим зразком українського сентименталізму, а сама творчість Григорія Федоровича справила значний вплив на подальший розвиток української літератури.