Література вилучена із законів тління. Вона одна не визнає смерті.
М. Салтиков-Щедрін
Керівник клубу: Руденко Яна Павлівна
Розклад роботи: п'ятниця 14:10, аудиторія 109.
Гурток літературної творчості спрямований на формування в учнів системного і масштабного мислення, засвоєння норм грамотності та культури мовлення й письма, літературознавчої термінології, аналітичного погляду на проблеми сьогодення і стан культури взагалі.
Метою гуртка є формування компетентностей особистості в процесі творчої і науково-дослідницької діяльності учнів у галузі літератури:
- пізнавальної;
- практичної;
- творчої;
- соціальної.
Робота за програмою гуртка розрахована на дітей, що мають потяг до літературної творчості.
На заняттях гуртка використовуються такі методи: словесні, практичні, наочні, проблемно-пошукові, методи формування пізнавального інтересу, методи контролю і самоконтролю.
У ході роботи передбачені теоретичні, практичні, індивідуальні заняття, екскурсії, виступи тощо. Окрема кількість годин відводиться для підготовки та участі в літературних конкурсах, зокрема у Всеукраїнському конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України.
Протягом року гуртківці написали велику кількість поетичних творів та віршів.
До вашої уваги деякі з них:
***
Горить мужиче серце
Кетягом калини.
Гірка й терпка Тарасова
Кріпацька доля.
Мужицька дума-
Як ота тополя,
Що гнеться, стогне од вітрів у полі.
Зцілися, мово,
Від Шевченкового слова!
Від слова того,
Що буя вишневим цвітом,
Від слова, що шепоче
колосом налитим,
Від слова, що у римах
Стелиться барвінком.
Під калиною матуся сина колисала,
А над нею зозуленька сивая кувала:
«Ой, зозуле, ти ворожко, накуй довгі літа
Синові Тарасику доленьки, як цвіту!
Нехай його люди люблять, нехай поважають,
Нехай його ім'я добре довго пам'ятають…»
Чи просила, чи молила, а чи голосила…
У Дніпра широкого воленьки просила…
І росте Тарасик славний і талановитий.
За свої таланти хлопчик та й частенько битий.
Зажили дитячі мрії поміж сволоками,
Та й складалися у вірші темними ночами.
І не раз боліло серце за сестер, за маму.
Біль спадала на палітру з фарбами сльозами.
Ой, зозуленька кувала, а чи голосила:
«Накувала ж я дитині, як мати просила!
Його слова люди люблять, вірші пам'ятають,
А ім'я його славетне всі на світі знають.»
