Білоцерківський академічний
ліцей «Колегіум»

Вальтер Скотт – творець жанру історичного роману.
Більшу частину своїх великих знань Скотт отримав не в школі та університеті, а за допомогою самоосвіти. Все, що його цікавило, назавжди вкарбовується у його феноменальній пам’яті. Йому не було потрібно вивчати спеціальну літературу перед тим, як скласти роман або поему. Колосальний обсяг знань дозволяв йому писати на будь-яку обрану тему.
Романи Скотта спочатку виходили без імені автора і інкогніто було розкрито тільки в 1827 році.
У Вальтера було 12 братів і сестер, але коли йому виповнилося півроку, в живих залишилося тільки п’ятеро. 1772 він захворів на дитячий параліч та втратив рухливість правої ноги, назавжди залишившись кульгавим.
В 1797 одружився на Шарлотті Карпентер (Шарлотта Шарпантьє) (1770-1826). За життя був зразковим сім’янином, людиною доброю, чутливою, тактовною, вдячною; любив свій маєток Ебботсфорд, який перебудував, зробивши з нього невеликий замок; дуже любив дерева, свійських тварин, хороше застілля в сімейному колі.
Протягом більш ніж 30-річної літературної діяльності письменник створив 28 романів, дев’ять поем, безліч повістей, літературно-критичних статей, історичних праць.
Термін «фрілансер» (букв. «вільний митець») вперше був ужитий саме Вальтером Скоттом в романі «Айвенго» для опису «середньовічного найманого воїна».

250 років від дня народження Вальтера Скотта

Сер Вальтер Скотт вважається основоположником жанру історичного роману. Успіх його творів пояснюється унікальною мовою, яскравими, живими описами і легкістю стилю. Саме в романах з найбільшою повнотою проявився літературний геній письменника. Навіть сімейно-побутові конфлікти він пов'язав з долями нації й держави, із розвитком суспільного життя. Творчість Скотта справила величезний вплив на європейську та американську літератури.

Вальтер Скотт народився 15 серпня 1771 в Единбурзі (Великобританія), в родині адвоката. Вже в ранньому віці він відрізнявся живим розумом і феноменальною пам'яттю. У дитинстві Вальтер жив в Сандіноу, на фермі діда, де перейнявся духом шотландської історії, поезією народних балад і легенд, також він дуже любив читати історичні твори.

Освіта Скотт отримав в школі в Единбурзі, а пізніше в Кельс. За бажанням батька він обрав кар'єру юриста, допомагав йому в справах, а в 1792 році склав іспит на адвоката, але захоплення книгами не залишив і як і раніше багато часу присвячував читанню. Тоді ж почав збирати старовинні шотландські балади і пісні. У 1797 році він одружився на Шарлоту Карпентер, з якою вони щасливо прожили багато років.

Щоб заробити на утримання родини, в 1799 році Вальтер обійняв посаду головного судді графства Селкіркшір, а через кілька років став одним з головних секретарів Верховного суду Шотландії. Скотт до кінця днів виконував ці обов'язки, не нехтуючи професією на користь письменництва. Хоча з часом літературна праця став основним джерелом його добробуту.

Першими публікаціями Скотта стали переклади творів Г.Бюргера і І.Гете в 1790-х роках. У 1802 році він опублікував зібрані і відредаговані їм балади під назвою «Пісні шотландської кордону». Ця книга принесла йому популярність. Перша поема Скотта власного твору — «Пісня останнього менестреля» вийшла в 1805 році і кілька разів перевидавалася. Подальші його романтичні поеми — «Марміон» (1808), «Діва озера» (1810), «Рокбі» (1813), «Володар островів» (1815) та інші — принесли Скотту славу видатного поета.

У 1810-х роках Скотт вклав гроші в друкарню, яка до 1813 року опинилася на межі банкрутства. Вальтер її врятував, але для покриття боргів всі наступні твори він писав виключно для продажу, орієнтуючись на інтерес публіки. Перший роман Скотта «Уеверлі» (1814) з'явився анонімно, а наступні виходили як твори автора «Уеверлі».

Його романи поділяють на дві основні групи. Перша присвячена минулому Шотландії — «Гай Маннерінг» (1815), «Шотландські пуритани» (1816), «Монастир» (1820), «Антиквар» (1816) та інші. Друга група романів присвячена минулого Англії і континентальних країн — «Айвенго» (1819), «Кенільворт», (1821), «Пригоди Найджела» (1822), «Вудсток» (1826), «Анна Гейерштейнская» (1829) та інші.

Одночасно Скотт видав понад сімдесят томів інших авторів, а також опублікував ряд творів на історичні та історико-літературні теми: «Про демонології і чаклунстві» (1820), «Смерть лорда Байрона» (1824), « Життя Наполеона Бонапарта» (1827),«Історія Шотландії» у двох томах (1830), чотири випуски «Оповідань дідуся» (1830).

У 1831 році здоров'я письменника різко похитнулося, і лікарі вмовили його поїхати лікуватися в теплі країни. Вальтер відправився в Італію на кораблі, але в дорозі відчув себе погано і незабаром повернувся в свій маєток Аббатсфорд, де кілька місяців перебував в напівнепритомному стані. 

Помер Вальтер Скотт 21 вересня 1832 року у своєму маєтку, де в даний час відкрито музей знаменитого письменника.

12 серпня проводиться Всесвітній день слонів або World Elephant Day. Вперше був відзначений в 2012 році. Ідея належить канадським кінематографістам Патриції Сімс, Майклу Кларку з Canazwest Pictures і Sivaporn Dardarananda, а також главі фонду по репродукції слонів в Таїланді. Ці серпневі заходи у другий декаді місяця мають традиційний щорічний характер.

У цей день відзначають свято екологічно чистого палива в памʼять про те, що саме 10 серпня 1893 року був запущений перший дизельний двигун, який працював на паливі, основу якого складала арахісова олія.

Біодизель являє собою метиловий ефір, який отримують в результаті хімічної переробки рослинних або тваринних жирів. На сьогоднішній день біодизель – єдине альтернативне джерело енергії, яке може скласти реальну конкуренцію традиційному дизельному паливу.

В якості вихідної сировини можна використовувати будь-яку рослинну олію – рапс (основна сировина в Європі), сою (США), канолу (Канада), пальмову олію (Філіппіни, Індонезія), кокосове масло (Філіппіни), касторове масло (Бразилія), а також риб’ячий жир або інші жири рослинного походження. Перший в Україні завод з виробництва біопалива на основі ріпакової олії запрацював в травні 2014 року на Львівщині у селищі Луки Самбірського району.

Біодизель – екологічно чисте паливо, при його згорянні не виділяється діоксид сірки і мінімум – діоксиду вуглецю. Розлитий на землю, він майже повністю розкладається (на 99%), не забруднюючи землю, а при потраплянні у воду не завдає шкоди водним організмам.

Щорічно в світі виробляється близько 35 млн тонн біодизеля, з яких майже третина (близько 13 млн тонн) припадає на Євросоюз, майже 6 млн тонн випускається в США. Ще один світовий лідер – Індонезія, яка виробляє 3 млн тонн щорічно.

Головний недолік біодизеля - висока собівартість. Він може на рівних конкурувати з дизелем, який отримують в процесі переробки нафти, тільки за умов вартості бареля нафти в районі 80 доларів і вище. Тому більшість програм із впровадження біодизеля реалізуються за безпосередньої підтримки держави.

Ситуація може змінитися після початку виробництва біопалива третього покоління – біодизеля з водоростей.

1 га

водоростей дозволяє отримати в 30 разів більше біопалива, ніж

1 га

сої. При цьому біодизель з водоростей на 5–10% більш енергоємний, ніж біодизель з рослинного (тваринного) масла.

Свято Міжнародний день корінних народів світу відзначається в першій декаді серпня. Виникло за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН в 1994 році. Присвячене питанням збереження корінних народів на планеті, захисту їх прав, багатству культури і надбанню.

За оцінками ООН, корінні народи зараз складають близько 370 мільйонів осіб, що проживають в більш ніж 70 країнах.

У світі налічується не менше 5000 різних груп корінних народів, що представляють різні культури існуючого різноманіття нашої планети. Вони представляють більше 4000 різних мов з 6700 відомих, які, як вважається, існують сьогодні. Більшість мов корінних народів перебувають під загрозою зникнення.

Перше Міжнародне десятиріччя корінних народів світу, розпочате в 1995 році, допомогло більш чітко почути голос корінних народів в усьому світі та підвищити увагу до проблем корінних народів.

"Марк I" (Automatic Sequence Controlled Calculator - обчислювач, керований автоматичними послідовностями) - перший американський програмований комп'ютер. Розроблений і побудований в 1941 році за контрактом з IBM молодим гарвардським математиком Говардом Ейкен і ще чотирма інженерами цієї компанії на основі ідей англійця Чарльза Беббіджа.

Після успішного проходження перших тестів в лютому 1944 року комп'ютер був перенесений в Гарвардський університет і формально запущений там 7 серпня 1944 року.

За наполяганням президента IBM Томаса Дж. Уотсона, що вклав у створення "Марк I" 500 тисяч доларів своїй компанії, машина була укладена в корпус з скла і неіржавіючої сталі. Комп'ютер містив близько 765 000 деталей (електромеханічних реле, перемикачів і т. п.) досягав у довжину майже 17 м (машина займала в Гарвардському університеті площу в декілька десятків квадратних метрів), у висоту - більше 2,5 м і важив близько 4,5 тонн. Загальна протяжність сполучних проводів становила майже 800 км. Основні обчислювальні модулі синхронізувалися механічно за допомогою 15-метрового валу, що приводиться в рух електричним двигуном, потужністю в 5 л.с. (4 кВт).

Комп'ютер оперував 72 числами, що складаються з 23 десяткових розрядів, витрачаючи по 3 секунди на операції додавання і віднімання. Множення виконувалося протягом 6 секунд, поділ - 15,3 секунди, на операції обчислення логарифмів і виконання тригонометричних функцій вимагалося більше хвилини.

Фактично "Марк I" являв собою вдосконалений арифмометр, що заміняв працю приблизно 20 операторів зі звичайними ручними пристроями, однак через наявність можливості програмування деякі дослідники називають його першим реально працючим комп'ютером. Насправді, машина почала перемелювати свої розряди лише через два роки після того як у Німеччині німецький винахідник Конрад Цузе створив обчислювальну машину Z3. "Марк I" послідовно зчитував і виконував інструкції з перфорованої паперової стрічки. Комп'ютер не вмів виконувати умовні переходи, через що кожна програма являла собою досить довгий стрічковий рулон. Цикли (англ. loops - петлі) організовувалися за рахунок замикання початку і кінця прочитуваної стрічки (тобто дійсно за рахунок створення петель). Принцип поділу даних та інструкцій здобув популярність, як Гарвардська архітектура. Однак, головною відмінністю комп'ютера "Марк I" було те, що він був першою повністю автоматичною обчислювальною машиною, яка не вимагала якогось втручання людини в робочий процес.

На церемонії передачі комп'ютера Говард Ейкен не згадав про яку-небудь роль IBM у створенні машини. Томас Уотсон був розсерджений і незадоволений цим вчинком Ейкена, тому припинив їх далной співпрацю. Дана IBM назву "Automatic Sequence Controlled Calculator" Ейкен замінив на "Mark I", а компанія приступила до створення нового комп'ютера "SSEC" вже без участі Говарда Ейкена.

У свою чергу, Говард Ейкен також продовжив роботу над створенням нових обчислювальних машин. За "Марком I" послідував "Марк II", потім у вересні 1949 року "Марк III/ADEC", а в 1952 - "Марк IV"

Готуємось до нового 2021/2022 навчального року

Свято Всесвітній День кішки відзначається в першій декаді серпня. Засновником виступає Міжнародний фонд захисту тварин. Щорічні календарні заходи, присвячені проблемам захисту кішок стали проводиться з 2002 року. Коти і кішки потребують допомоги.

Кішки сплять 16 годин на день і здатні бачити повноцінні сни, а коли не сплять, доглядають за собою 30% часу. 95% власників кішок визнають, що розмовляють з кішками.

Ці милі, по більшості пухнасті і ласкаві тварини, давно і по праву заслужили у людей повагу й любов. На сьогоднішній день, налічується близько 256-ти порід домашніх кішок, кожна з яких володіє своєрідним набором достоїнств і якостей, що дозволяють їй залучати до себе все більше і більше уваги з боку численних любителів і заводчиків цих прекрасних створінь.

Кішка супроводжує людину на землі напевно від самого початку історії людської цивілізації. Вона може бути вимоглива до себе і до оточуючих, навіть десь нав’язлива, проте завжди дотримується якихось, притаманних тільки їй одній, власних правил поведінки, які і досі дивують нас день у день. Скільки книжок написано про цих тварин? Скільки розповідей було екранізовано? Але ні одне оповідання, жоден фільм не може повною мірою передати унікальний характер, який склався у цієї тварини поряд з його коханою людиною. Так-так - кішки люблять людей. А як можна було б ще пояснити той факт, що вони нас досі не покинули? Їх любов ревна, вона сповнена турботи і тривоги, ніжності і глибокого небайдужості. Вони терплячі і уважні, іноді егоїстичні, але це тільки через нестачу уваги з нашого боку. Їм дуже часто немає справи до того, що робиться за межами їх місця проживання, але вони досконально знають той маленький світ, де їм випала честь проживати.

У нашому календарі є ряд свят, які присвячені тим чи іншим представникам тваринного світу. У цьому ряду впевнено стоїть Всесвітній день кішок, який відзначається всіма любителями цієї прекрасної тварини з 2002 року визнано 8 серпня. Його ініціатором став Міжнародний фонд Animal Welfare. У Європі ця дата 17 лютого «законно належить» до свята кішок і котів, так як скоро початок весни, який споконвіків змушує всіх нас, любителів і не любителів цього виду, звертати особливу увагу на численні «виступи, симпозіуми та конференції», які проводяться цими представниками тваринного світу в безпосередній близькості до тих, кому вони найбільше довірилися і з ким вони зволіли йти по всій землі.

У цей День ми вітаємо всіх любителів кішок! Бажаємо їм, щоб їхні вихованці завжди були здорові і щасливі, ситі й доглянуті! Зі святом Вас!

«Головне на дорозі -
Казали мені друзі -
Різноокий, одноногий,
З ним жартувати не можна».
Я трохи злякався
Почувши цю розмову,
Але побачивши, здогадався -
Це ж просто - світлофор.

В. Даль

Не дарма статтю, присвячену найважливішому регулювальнику руху на дорогах, відкриває саме дитячий вірш. Адже тісне знайомство зі світлофором кожен з нас починає ще в дитинстві, не припиняючи цю корисну дружбу аж до кінця своїх днів. Подібно до людей певної професії, «різноокий постової» має свій власний свято, що відзначається щорічно. Дата проведення свята «Міжнародний день світлофора» - 5 серпня.

Історія виникнення світлофора

Момент святкування Міжнародного дня світлофора вибрали згідно з історичними відомостями, які свідчать про те, що в 1914 році, тобто рівно 100 років тому світ побачив перший прототип сучасного регулюючого пристрою. Сталося це в США, місті Клівленд. Автором винаходу став інженер Джеймс Ход, його дітище встановили на перетині сто п’ятої вулиці і авеню Евклід відразу в кількох примірниках. Відмінною особливістю даних світлофорів була наявність ліхтарів двох кольорів: зеленого і червоного, а також видання звукового сигналу в момент перемикання світла.

Зрозуміло, світлофор Джеймса Хода не був першим у своєму роді, як вже говорилося вище, а являв собою попередника сучасного регулюючого пристрою. До американського інженера подібну апаратуру створив Лестер Вайр, теж громадянин США. Його варіант штучного постового також працював від електричної мережі, мав два світлових сигналу - відповідно зеленого та червоного кольорів, але, правда, без звуку. Це пристрій цілком могло прикрасити американські вулиці замість з'явився два роки потому «музичного» світлофора, однак цей проект не отримав, на жаль, патенту.

Ну а як регулювали рух на дорогах до появи електричних пристроїв? Для цього використовували світлофор, винайдений в XIX столітті, а саме в 1868 році інженером Джоном Пік Найтом. Він зовсім не був схожий ні на перші електричні регулювальні апарати, ні тим більше на сучасні. Зовнішній вид світлофора XIX-го століття дуже нагадував такий семафора, що виконує аналогічну функцію на залізничних коліях. Йому було властиво ручне управління, а представляв світлофор собою набір з двох семафорний стрілок: горизонтальна говорила про необхідність зупинитися, розташована під кутом 45º - про можливості переміщення. Нічний варіант відрізнявся тим, що стрілки змінювалися газовими ліхтарями червоного (зупинення) та зеленого (переміщення) кольорів.

Але повернемося до електричних світлофорам. Після винаходу Джеймса Хода, здавалося, ніщо вже не зможе здивувати пішоходів. Але як би не так! У 1920 році з'явилися триколірні пристрої, що регулюють рух на дорогах - знову ж таки в Америці, на цей раз у Детройті та Нью-Йорку. Авторами винаходу виступили два вчених - Вільям Потте і Джон Ф.Харрис.

У Європі спочатку світлофори були встановлені на французьких вулицях у 1922 році, а вже потім у всіх інших державах. У Великобританії дане нововведення прикрасили проспекти лише 5 років тому.

Якщо говорити про нашу країну, то поява тут автоматичного регулювальника пішохідного і транспортного руху відноситься до радянської епохи. Самим першим містом, який обзавівся подібним пристроєм став Ленінград. Світлофор встановили на перетині проспектів Невського і Литейного - тоді 25 Жовтня та Володарського. Сталося це подія пізніше, ніж у всій Європі - в 1930 році. Слідом електронний регулювальник руху з'явився і в Москві.

Три секрети, як не відкладати справи на потім

Дванадцята ночі, завтра важлива контрольна, а Ти тільки починаєш готуватися? Настрій стає все гіршим, з’являється паніка, хочеться спати… Як же Тобі вдалося дотягти до останнього моменту? А головне — як уникати подібних ситуацій у майбутньому?

У житті кожного з нас постійно трапляються труднощі, які доводиться долати, і складні завдання, які необхідно вирішувати. Шлях до успіху — нелегкий. Тим більше, що на ньому нас підстерігають лінощі та страх.

Лінощі переконують: «Якщо Ти не хочеш читати цю книгу — не читай! Життя має бути приємним!». Страх має інший аргумент: «А раптом Твій твір не сподобається викладачу? То для чого взагалі починати?».

Ти слухаєш їх — і відкладаєш найважливіші завдання на потім. А в останню мить із жахом розумієш, що їх усе одно доведеться робити — із сумом, втомою і панікою. Прокрастинація (відкладання на потім) — величезна проблема сучасної молоді. Та є способи боротьби з нею.

Проковтни жабу

Важливо вміти планувати свій день ефективно і правильно. Планування розпочинається із визначення пріоритетів — найважливіших і найтерміновіших справ. Зажди, дай вгадаю — якраз їх і не хочеться робити. І замість того, щоб готуватися до контрольної, Ти прибираєш у кімнаті або навіть пишеш твір на післязавтра… А в цей час думка про контрольну неприємно нагадує про себе.

Наступного разу не відкладай неприємну справу на потім — вона все одно псуватиме Тобі настрій, аж поки Ти її не зробиш. «Проковтни жабу» одразу — і решту дня вже не потрібно буде хвилюватися! Підготуйся до контрольної — а потім зможеш гуляти, відпочивати або спокійно займатися тим, що приносить Тобі натхнення.

Правило 20 хвилин

Уяви ситуацію: Ти добре знаєш, що для того, аби гарно скласти іспит, потрібно прочитати важливу книгу. Читати потрібно щодня — аби встигнути закінчити. Але зараз так не хочеться! І ніяк не виходить налаштуватися…

Тут Тобі допоможе правило 20 хвилин. Якщо Ти зовсім-зовсім не хочеш щось робити, може, все ж вдасться трішечки потерпіти? Почитай тільки 20 хвилин — адже це небагато. Цей спосіб точно допоможе:

• За 20 хвилин Ти встигнеш опрацювати частину книги. Щодня потрошку — і маленькими кроками Ти наблизишся до мети!

• А в найкращому випадку — Ти «втягнешся», захопишся книгою, і читатимеш набагато довше, ніж планувалося.

Нагороди себе

Подолання труднощів і лінощів — справа, гідна винагороди! Тож перед тим, як сідати за написання довгого твору чи вивчення величезного вірша, подумай, чим потішиш себе, коли впораєшся з завданням. З’їси смачне тістечко чи подивишся улюблений серіал?

На цьому фото — жартівлива ілюстрація правила з винагородами: прочитуєш частину тексту — можеш з’їсти солодкого ведмедика!

Виконуючи завдання, Ти знатимеш: чим швидше впораєшся з ним — тим ближче Ти до смачного десерту чи улюбленого заняття! А це — непогана мотивація, чи не так?