Гаррієт Бічер-Стоу народилася в сім’ї пастора, і з самого дитинства в ній виховували християнські цінності. Вона не була байдужа до проблеми рабства, а її батько навіть ховав у себе в будинку рабів-утікачів.
Її мати померла від туберкульозу, коли Харрієт було всього п’ять років. Вона була шостою дитиною в родині з 11 дітей. Всі сім її братів стали проповідниками або пасторами.
Майбутня письменниця вже в 14 років викладала латинь, а в 16 – теологію.
Ідея роману про жахи рабства «Хатина дядька Тома» прийшла до Гаррієт в церкві після поїздки по південних штатах. За роман письменниця отримала гонорар 300 доларів, але справжня цінність твору була не в грошах. Він став початком в боротьбі з рабством. Роман видавався мільйонними тиражами і був переведений на 20 мов.
Деякий час вона жила на одній вулиці з Марком Твеном.
У 1862 році, через 11 років після публікації Хатини дядька Тома, Гаррієт була запрошена до Вашингтона, щоб зустрітися з президентом Лінкольном.
Після громадянської війни Харрієт почала захищати права заміжніх жінок. Особливо дивно, з огляду на епоху, вона порівняла стан заміжньої жінки з жінкою-рабинею, вказавши, що жодна з них не може мати власність, зберігати гроші або мати будь-які законні права взагалі. В кінцевому підсумку вона домоглася того, щоб затвердити законопроект, який дав права власності заміжнім жінкам.
Харрієт так любила Флориду, що написала рекламну книгу, яка зображує Флориду як ідеальне місце для відпочинку. В її книзі описується відпочинок на пікніку, вітрильний спорт, а також відпочинок в сімейному саду Стоу і їх досвід вирощування сільськогосподарських культур. Змішані з рекламними главами персональні факти про життя і людей, з якими вона зустрічалася.
