Горить свіча, і випікає серце її вогонь…
І серце скапує сльозами в пригорщі долонь
Нема від серця сліду – тільки світло
Яскраве й тепле, наче подих свічки…
Горить свіча… А, може, то душа?…
24 листопада в Білоцерківському колегіумі відбувся вечір-реквієм «Голодомор 1932-1933. Україна пам’ятає. Світ визнає», присвячений 83-ій річниці пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні.
Колегіанти вшанували хвилиною мовчання пам’ять мільйонів українців, які загинули від голоду, заподіяного сталінським режимом, пам’ять українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після найжахливішої трагедії XX століття.
Діти усвідомили, що про Голодомор потрібно пам’ятати не тільки у цей день, пам'ять про страшну трагедію слід берегти завжди. Чим більше людей будуть вивчати історію свого роду, місцевості, країни, тим більше вони знатимуть про Голодомор. Пам'ять про цю трагедію єднає багатьох українців.
Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей: і тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після. Вона завжди буде зближати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.
