Як гра розвиває навички майбутнього
Задля швидшого розвитку та подолання стресових ситуацій діти повинні виробити відповідний набір навичок: соціальних, когнітивних, мовленнєвих та саморегулятивних. Цьому сприяє процес гри — як з батьками, так і з однолітками. До того ж гра поліпшує структуру мозку, робить його гнучкішим до навчання, зосереджує на досягненні цілей.
Не існує єдиного визначення гри, однак більшість погоджується, що гра — це заняття, яке характеризується вмотивованістю й залученістю учасників та в результаті приносить емоцію захвату від нових відкриттів. Це добровільна, весела та часто спонтанна діяльність із задіянням уяви. Діти зазвичай дуже зацікавлені й віддані ігровому процесу, і саме це може підготувати їх до школи.
Коли дітям нецікаво, вчаться вони геть неефективно.
Гра дає змогу дітям приміряти на себе ролі, які вони зможуть виконувати в дорослому житті. Для навичок ХХІ століття гра також є ключовою, адже сприяє вмінню розв’язувати проблеми, здатності співпрацювати, креативності.
Право на гру
Розвага є настільки важливою, що Конвенція ООН про права дитини містить право на гру, відповідну до віку. Американський психолог Роберт Реснік називає 4 складові підтримки творчого пізнання у дітей:
- проекти,
- натхнення,
- ровесники,
- елемент гри.
І йдеться не лише про весело проведений час, а й про ризик, експериментування та перевірку меж своїх можливостей.
Деякі дослідження доводять, що нове інформаційне суспільство вимагає більше інновативності та менше імітування, більше креативності та менше прагнення до правильності. Дитина краще вчиться, коли їй надають більше свободи для гри під час навчання. Завчання інформації має бути замінене на практичне втілення та спроби створити щось нове.
Переваги гри:
- Гра покращує організаторські здібності, математичні навички (на кшталт вміння лічити та просторової уяви), соціальні риси, стосунки з однолітками, фізичний розвиток та стан здоров’я, здатність до самоідентифікації себе як особистості. І навпаки — брак гри в житті дитини призводить до посилення симптомів синдрому дефіциту уваги та гіперактивності.
- Гра з використанням звичайних, «традиційних» іграшок більше сприяє розвитку мовлення та розумінню мови, аніж, наприклад, електронні ігри.
- Наслідки позитивної соціалізації, які приносять ігри з однолітками, наприклад, у 3-му класі, стають помітнішими лише у 8-му класі, коли більш соціалізовані діти проявляють значно кращі результати з математики та читання.
- Гра зменшує рівень стресу, хронічної втоми й депресії та збільшує рухливість, швидкість реакції, координацію рухів, відчуття балансу і гнучкість.
- Після самовільної гри діти більше зосереджені на заняттях, ніж після уроків фізкультури. Це зумовлено насамперед тим, що уроки фізкультури більш структуровані й обмежені, а самовільна рухлива активність спрямована на потреби дитини.
- За допомогою гри також передаються певні культурні особливості. Так, у США батьки заохочують дітей грати наодинці, що є типовим для культур, в яких цінується самодостатність. В Японії ж, яка є країною колективізму, дітей навпаки заохочують грати ляльками в групах.
Переваги гри для дорослих
Гра корисна не лише для дітей, а й для дорослих, які грають з ними і можуть знову відчути радощі дитинства. Через гру та перечитування своїх улюблених з дитинства казок батьки вчаться бачити світ очима дитини, а це, у свою чергу, сприяє ефективнішій комунікації, розумінню дитячого почуття гумору й індивідуальності. Одне з досліджень виявило, що спільні розваги з дітьми сприяють зменшенню стресу в дорослих та поліпшенню соціально-емоційного розвитку.
Гра — це можливість для батьків виявити та зрозуміти невербальні сигнали немовлят і поділяти радість нових спільних відкриттів.
Однак не варто заважати дитині самостійно доходити певних висновків, не потрібно втручатися в природний процес пізнання. Діти гарантовано менше дізнаються про всі можливості певної іграшки, якщо дорослі покажуть їм, як нею користуватися — дозвольте їм самим покрутити в руках новий для себе предмет.
Зміна правил гри в сучасному світі
Більшість сімей наразі сфокусовані на досягненнях дітей, численних гуртках, збільшенні кількості домашніх завдань, переживаннях стосовно тестування та шансів бути прийнятими до вищого закладу освіти. Ефект від такого підходу потім перетворюється на постійну тривожність і депресію, нестачу креативності. У дітей дедалі менше часу на ігри, до того ж самі ігри змінилися.
Національне дослідження в США показало, що лише 51 % дітей з 8950 опитаних хоча б раз на день виходили на прогулянку з кимось із батьків. 94 % батьків при цьому занепокоєні небезпекою їхнього оточення, через що ігри надворі сприймаються як щось ризиковане. У зв’язку із цим, щоб діти хоч інколи мали можливість пограти, у місті Філадельфії елементи урбаністики стали ігровими майданчиками. Так, на автобусних зупинках там облаштоване спеціальне освітлення, що робить на асфальті проекцію гри в класики, і можна пострибати, поки чекаєш автобуса.
Електронні гаджети також стимулюють пасивність дітей та уповільнюють навчання. Дошкільнята, які грали в конструктор, проявили в одному з досліджень кращі результати з розвитку мовлення, ніж діти, які переглядали натомість освітній мультик Baby Einstein. І хоча електронні засоби все ж мають свої переваги, вони не здатні повністю замінити ігрових активностей у реальному, а не віртуальному житті.
Мисленнєві бар’єри, що перешкоджають грі
Батьки, які не можуть дозволити своїм дітям дорогі іграшки, думають, що щось втрачають в освіті дитини. А ті, які можуть дозволити собі найдорожчі принади, думають, що вони можуть стати панацеєю для найефективнішого розвитку. Однак креативність дитини, зазвичай, стимулюється найдешевшими іграшками (дерев’яні ложки, конструктори, м’ячики, пазли, воскові олівці, коробочки та загалом речі щоденного вжитку, які тільки можна знайти вдома). Також варто пам’ятати, що розвитку дитини сприяє підтримка дорослих, які читають, спостерігають, розмовляють, слухають та грають нарівні зі своїми дітьми.