Я читала вірші коням,
Що стояли на припоні!..
Скажете, не розуміють,
Коні слухати не вміють?
Справді, слухають погано,
Як читають графомани.
Мої ж вірші як лунали,
Коні слухали й іржали!...
…Вже ранок рожевим фламінго
Торкається обрію снів,
Дерева ранкову молитву
Шепочуть, крислаті, без слів…
Ці хмари- творіння небесні,-
Як дивний, невидимий храм:
Безслівні молитви древесні
Возносять небесним богам…
Про щоможуть мріять дерева?
Що просять вони убогів?..
…Світанок фламінгорожевим
Виходить з ясних берегів…
Прозорий сад. Розхристані дерева.
Ось яблунька розгублено чорніє.
Останнє яблучко залишилось на гіллі.
Маленьке сонечко матусі серце гріє.
Всі яблучка у світ пішли блукати,
А це - останнє - шкода так віддати…
Не відпускає, обіймає знов….
Така вона - матусина любов….
Лебеді, озеро…Осінь на часі.
Вітер грає на контрабасі.
Вітер грає, загадує, мріє…
Він закоханий в «Олександрію».
А для тих, хто уміє слухати
В звуках вітру - протиотрута.
Протипечаль, протирана,
Проти нездійсненне бажання…
Ступав навшпиньках ,щоб не заважати,
Щоб не шуміти, щоб не потоптати…
Крок вліво-вправо - Боже борони.
Лиш прямо, ні під гору, ні з гори.
На фініші ходу свою притишив,
Огледівся - і сліду не залишив.
Розклею у місті об*яви:
«Продам я свою уяву,
Продам я своє кохання,
Новеньке, у гарному стані.
Продам я свої надії,
І вже заодно і мрії…
Багато за це не взяти,
Мені головне - продати.
Продам найдорожче - душу,
Не хочеться, але мушу.
Я прошу телефонувати,
Розгляну усі варіанти.»