Білоцерківський колегіум

Знання є сила, освіта - капітал.
Отто Вільман

» Спільнота » Психологічна служба » Соціальний педагог Скрипак

Соціальний педагог Скрипак

Скрипак Марія Михайлівна

Соціальний педагог — це фахівець із виховної роботи з дітьми, підлітками, молоддю, дорослими, який покликаний створювати сприятливі соціальні, навчально-виховні умови для розвитку й соціалізації особистості; це спеціаліст, який зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності; він організовує взаємодію освітніх та позашкільних закладів та установ, сім'ї, громадськості з метою створення в соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку.

Мета соціально-педагогічної роботи в навчальному закладі - сприяння успішному вирішенню учнями власних проблем. Засоби досягнення цієї мети - вивільнення і розвиток ресурсів учня і його соціального оточення, забезпечення необхідних соціальних змін, навчання, виховання та самовиховання особистості.

Посадові обов'язки:

Забезпечує соціально-педагогічний патронаж дітей та молоді в системі освіти, сприяє взаємодії навчального закладу, сім’ї, служб у справах дітей, соціального захисту, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції та інших підрозділів державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, неурядових та громадських організацій з метою адаптації дитини до вимог соціального середовища і створення умов для її сприятливого розвитку.

Батькам про права дитини

Дитина поважатиме права інших людей,-

якщо будуть поважати її права.

Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 р.

Кожна дитина має право:

на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального та соціального розвитку;
на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;
на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або тих, хто забезпечує догляд за дітьми;
на захист від жорстоких, нелюдських або принизливих для гідності людини видів поводження чи покарання;
на захист від будь-якого покарання;
на захист від сексуальних домагань;
на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками в разі їх розлучення;
на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
на свободу думки, совісті, віросповідання;
на особисте життя, на недоторканність житла, таємницю кореспонденції.

Коли права дитини порушено:

Коли не забезпечено її безпеку для життя та здоров’я.
Коли її потреби ігнорують.
Коли стосовно дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.
Коли порушується недоторканність дитини.
Коли дитину ізолюють.
Коли дитину залякують.
Коли вона не має права голосу у прийнятті важливого для сім’ї рішення.
Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.
Коли її особисті речі не є недоторканними.
Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Як реагує дитина на порушення її прав?

Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими: (вона поводиться брутально, блазнює, б’ється, замикається в собі тощо);
її турбує особиста безпека і любов до неї;
вона часто буває в поганому настрої;
може втекти з дому;
може приймати наркотики або алкоголь;
може робити спроби суїциду (замах на своє життя).

Що можуть зробити батьки для своєї дитини?

Пам’ятати, що дитина – це окрема особистість, яка має особисті почуття, бажання, думки, потреби, які слід поважати.
Забезпечити її фізичну безпеку. Переконатися, що вона знає телефони 101, 102, 103, 104, імена та телефони близьких родичів і сусідів.
Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.
Негайно припинити фізичну і словесну агресію стосовно дитини та інших людей.
Знайти час для щоденної щирої розмови з дитиною. Ділитися з нею своїми почуттями і думками.
Пам’ятати про її вік та про те, що вона має свої особливості.
Залучити її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.
Залучати дитину до створення сімейних правил.