Білоцерківський колегіум

Швець Анна, Дмитрієвська Каріна та Верещакова Евеліна, учениці 31 групи, взяли участь у ІІ Всеукраїнському відкритому марафоні з української мови, який тривав з 12 листопада по 05 грудня. Дівчата продемонстрували глибокі знання з різних розділів мовознавства, успішно подолали всі етапи конкурсу й дійшли аж до фіналу.

Швець Анна посіла 2 місце, набравши 88 балів із 89 можливих.

Верещакова Евеліна та Дмитрієвська Каріна стали фіналістками марафону.

Учні 6-их класів взяли участь у ІІ Всеукраїнському  відкритому марафоні з української мови, що проходив на платформі  HUMAN  з 12-го листопада по 5-те грудня.  Декілька   учнів гідно представили наш заклад освіти, пройшовши  всі 4 етапи змагання та стали фіналістами  у категорії  "Учні 6-го класу".

 Найкращі результати мають:

Воропай Максим (6-Б ) – 66 балів – 10 місце

Кузьмін Данило (6-Б) – 69 балів -7 місце

Землянська Крістіна (6-А) – 69 балів – 7 місце

СЕРЕД ПЕРЕМОЖЦІВ МАРАФОНУ:  ВОРОПАЙ ОЛЕКСАНДР (6-Б) з сумою балів 73 він посів ІІІ місце.

Максимальна кількість балів, для учнів 6 класу становила 75 балів.

 Фіналісти й переможці здобули право безкоштовного доступу  до платформи HUMAN  для колегіуму , сертифікати та дипломи.

Щиро вітаємо фіналістів та переможця!

16 грудня 2021 року у ліцеї "Білоцерківський колегіум" для учнів 5-А класу відбулося свято, яке вже стало доброю традицією - "Посвята в колегіанти".

Під час свята панувала атмосфера гарного настрою, виру почуттів та позитивних емоцій.

Із вітальним словом до усіх присутніх звернулася директор ліцею Г.М. Склярова.

Учні 5-А класу склали присягу колегінта, яку провели члени колегіального братства на чолі із його головою, колегіантом 42 групи, Комісаром Миколою. А після прийняття присяги усі новоприбулі учні одягли конфедератки, підтвердивши цим уже і свою причетність до колегіального братства.

 Зимовий період – найулюбленіший час більшості дітей! Чому? Бо саме взимку – найбільше свят і омріяних подарунків – іграшок та солодощів!

Попереду стільки всього неймовірного! А починаються зимові свята з Дня святого Миколая, який, згідно з повір’ям, у ніч на 19 грудня кладе під подушку солодощі та подарунки слухняним дітям, але найбільше в цей день шануються прояви турботи про тих, хто цього потребує.

Напередодні свята комісією з питань волонтерства були зібрані теплі речі, канцтовари та солодощі, які колегіанти передали в БСЗШ № 19. Вони привітали учнів спеціалізованої школи із прийдешніми святами і побажали, щоб Чудотворець подарував сили, віру та надію кожному, та допомагав здійснити всі побажання та мрії.

У межах акції "16 днів проти насильства" з ліцеїстами 31 групи були проведені тематичні виховні години. 

День святого Миколая  відзначається за традицією 19 грудня. Цей день є чарівним часом дарувати подарунки і загадувати бажання. В цей день не тільки діти можуть знаходити подарунки під подушкою, але і дорослі можуть загадувати бажання і влаштовувати вечірки.

Святий Миколай Чудотворець – абсолютно реальна історична постать і роками його життя вважають 270 – 345 рр. н.е. Більше того – сучасні вчені навіть знають про те, що зріст святого складав 1 метр 67 сантиметрів!

Увійшов він в історію як святитель Миколай Мірлікійський, тобто – архієпископ міста Міри в Лікійській області Малоазійського півострова. Тепер це – місто Дембре на території сучасної Туреччини. Історики вважають, що народився Миколай близько 270 року в добу правління східною частиною Римської імперії Публія Ліцинія Валеріана. Єдиний син знатного подружжя з міста Патари, він був вихований у християнській вірі, і з малих літ уславив себе побожним життям.

Дивовижно, але святий Миколай міг інакше увійти в християнські святці – а саме як мученик або аскет-подвижник. Відомо, що тривалий час він провів у пустелі в усамітненій молитві. А дослідження його мощей показали, що святитель страждав на хронічні хвороби суглобів. І це лише підтвердило розповіді про тортури на дибі та ув’язнення в сирій темниці під час його переслідувань від імператора Діоклетіана.

Передусім святитель Миколай запам’ятався своїм служінням людям. Одним із найвідоміших його діянь став випадок з трьома вузликами золота. Миколай, тоді – вже священик, дізнався, що один зубожілий чоловік, аби врятуватись від бідності та голоду, вирішив віддати своїх юних дочок на розпусту. Три вузлики з золотом, які пресвітер Миколай таємно підкинув у дім, допомогли влаштувати долю цієї родини і не занапастити молодих дівчат. Саме від цього випадку і йде традиція таємно дарувати подарунки, ховаючи їх під подушку.

Друге, не менш відоме діяння святого – порятунок від смерті кількох несправедливо засуджених, коли лише заступництво Миколая припинило неправедну страту.

Відомі численні випадки, коли він допомагав нужденним, зупиняв голод, рятував від загибелі подорожуючих на суші та в морі. І дива ці продовжують траплятися й по сьогодні.

Історія шанування святителя Миколая в Україні сягає ще часів Київської Русі. З тих давніх пір, в цей святковий день за традицією прийнято проводити благодійні акції, спрямовані на допомогу бідним і осиротілим дітям.

14 грудня 2021 року у ліцеї "Білоцерківський колегіум" для учнів 5-Б класу відбулося свято, яке вже стало доброю традицією - "Посвята в колегіанти".

Під час свята панувала атмосфера гарного настрою, виру почуттів та позитивних емоцій.

Із вітальним словом до усіх присутніх звернулася директор ліцею Г.М. Склярова.

Учні 5-Б класу склали присягу колегінта, яку провели члени колегіального братства на чолі із його головою, колегіантом 42 групи, Комісаром Миколою. А після прийняття присяги усі новоприбулі учні одягли конфедератки, підтвердивши цим уже і свою причетність до колегіального братства.

Колегіальне братство міцне і надійне,

адже ми – єдина сім’я,

а колегіум – не просто школа.

Це – родина, високість духу і високість чину.

І недарма девізом колегіантів уже 14 років поспіль є слова:

Ми ще сягнем здобутків променистих,

Таланти квітуватимуть, як сад.

А нині хай почує рідне місто:

Віват, колегіум! Колегіум, віват!

З 429 робіт було відібрано 30 найкращих, серед них є й подкаст «Емоційний інтелект як ключ до успіху» учениці 31 групи Осаволюк Дарії. 

Це велике досягнення, адже Дарія - єдина фіналістка з Білої Церкви і друга з Київської області. 

Автори 12 робіт із найвищими оцінками журі стануть переможцями конкурсу та приїдуть у Київ, щоби познайомитися з відомими українськими журналістами та навіть створять разом із ними матеріали.

Обов’язково прослухайте аудіосюжет за посиланням:

14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ N 945/2006 про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.

У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібно це свято, якщо є 26 квітня - Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації.

Справа в тому, що 30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.

Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 р. громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.

Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких - недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов’язана і інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тільки перші 5 тисяч з тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 р. всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи.

Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. У ліквідації катастрофи на ЧАЕС брали участь більше 650000 людей з усього Радянського Союзу, з яких більше половини представляли тодішню УРСР. Можливо, Україна стане автором доброго почину, і День ліквідатора з’явиться в Росії, Білорусі та інших країнах.