Білоцерківський колегіум

Знання є сила, освіта - капітал.
Отто Вільман

Ukraine   English   Deutsch   France   Spain

20 травня - День вишиванки

20 травня - День вишиванки

День вишиванки в Україні відзначають у третій четвер травня. Основна мета свята — збереження українських національних цінностей та їхня популяризація. День вишиванки з'явився у 2006 році з ініціативи студентки Чернівецького національного університету Лесі Воронюк.

 

Це свято, присвячене українській національній культурі і традиціям, попри свій відносно молодий вік вже набуло широкої популярності та стало традиційним. Святкові акції, присвячені українській вишитій сорочці, проводяться не лише в Україні, але й далеко за її межами – у країнах Європи, Канаді, Сполучених Штатах Америки, Австралії, тощо.

Вишиванка вважається оберегом від усього поганого, що може статися в людському житті. Вона є символом краси і міцного здоров'я, а також щастя. В Україні вишивка також символізує і сімейну пам'ять, вірність і любов у сім'ї. Експерти вважають, що український народ намагається закодувати щастя, долю, життя і свободу в орнаменті вишивок.

Українська сорочка, прикрашена орнаментованою вишивкою, протягом багатьох століть носилася в Україні як елемент повсякденного та святкового одягу. За словами істориків, перші зразки вишивки на території України з'явилися ще за доби скіфів (VII—III ст. до н. е.).  У Новий та Новітній час вишиванка стала одним з ключових елементів українського національного вбрання. У XIX столітті класик української літератури Іван Франко почав поєднувати вишиванку з сучасним йому європейським костюмом, започаткувавши подібну моду серед свого оточення.

 

 

 

18 травня - Міжнародний день музеїв

18 травня - Міжнародний день музеїв

Кілька цікавих фактів про музеї: Капітолійський Музей (Capitoline Museums), найстаріша публічна колекція мистецтв в світі, почав свою роботу в 1471 році, коли папа Сикст IV пожертвував ряд важливих для народу Рима древніх скульптур; музей Ватикану (Vatican Museums), другий найстаріший у світі музей, він почав свою історію з моменту першої публічної виставки, котра складалася так само з представлених публіці колекції скульптур, збирання якої було ініційовано Папою Юлієм II ще в 1506 році; Британський музей (British Museum) вперше був відкритий для публіки 15 січня 1759 року.

18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято.

Міжнародний день музеїв з’явився в календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні ICOM (International Council of Museums - Міжнародна рада музеїв) була прийнята пропозиція радянської організації про встановлення цього свята. І з 1978 року цей день відзначається щорічно більш ніж у 150 країнах.

За словами Жака Перо, президента ICOM, «музеї повинні зайняти місце в серці суспільства і бути відкритими громадськості. Розвиток наших установ залежить у великій мірі від допомоги громадськості, і ми повинні запропонувати їй можливість підтримати наші цілі і взяти участь в нашій роботі. Таким чином, необхідно, щоб музеї та суспільство працювали разом, в дусі творчості та інновацій ».

Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і з цим важко не погодитись. Збираючи і зберігаючи пам’ятки матеріальної і духовної культури, вони ведуть велику науково-освітню та освітньо-виховну роботу.

 

 

16 травня - День пам'яті жертв політичних репресій

16 травня - День пам'яті жертв політичних репресій

Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам'яті жертв політичних репресій.

Великий терор – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація. 

 

 

15 травня - День науки в Україні

15 травня - День науки в Україні

День, в який вся українська наукова спільнота знаходить для себе час на свято має давні традиції. Вчені теж вміють відпочивати. Професійне свято наукового середовища, було засновано ще за часів Радянського Союзу. Тоді воно відзначалося в третю неділю квітня і було приурочено часу знаменитих нарисів плану науково-технічних робіт. З розпадом цього утворення День науки благополучно перекочував до національних календарів нових суверенних держав.

У незалежній Україні «На підтримку ініціативи відомих вчених, наукових установ, а також професійних спілок України» День науки був встановлений Указом № 145/97 від 14-го лютого 1997-го року діючого на той момент Президента України і відзначається у третю суботу травня. Існує так само і загальний, міжнародний день науковців з альтруїстичним назвою - «Всесвітній день науки за мир і розвиток», який був заснований ЮНЕСКО і відзначається 10-го листопада.

Україна являє собою державу з високим рівнем освіти і науки. НАН України - Національна Академія Наук України, була заснована 27-го листопада 1918-го року і зараз має 3 секції, близько 14-ти відділень і 170 інститутів та інших наукових установ, а також 1400 науково-дослідних інститутів і 330 вищих навчальних закладів, у котрих працюють більш ніж 7000 докторів і 78000 кандидатів наук.

Вчені вміють відпочивати. У їхнє професійне свято ми поспішаємо приєднатися до привітань на адресу всіх вчених і наукових співробітників. Здоров’я Вам і нових досягнень! Успіхів у роботі і щастя в особистому житті! Зі святом Вас, дорогі вчені мужі і вчені дами!

 

 

14 травня - 150 років від дня народження Василя Семеновича Стефаника

 

14 травня - 150 років від дня народження Василя Семеновича Стефаника

Василь Стефаник (1871-1936)

 

Василь Семенович Стефаник народився 14 травня І871 р. в с. Русів Снятинського повіту на Станіславщині (нині — Івано-Франківщина) у сім’ї заможного селянина. Після навчання в школах у с. Русові та м. Снятині він 1883 р. вступив до польської гімназії у м. Коломиї. Тут зав’язалася дружба В. Стефаника з Л. Мартовичем. За українську громадсько-політичну діяльність їх обох у 1890 р. виключили з гімназії. В. Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 р. Того ж року він вступив на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р.

У вересні 1903 р. В. Стефаник відвідав Наддніпрянську Україну: був присутнім на відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві й зустрічався з Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинсь­ким та ін. З 1903 р. В. Стефаник постійно жив у селі: до 1909 р. — у Стецеві, а потім до кінця жит­тя— у Русові.

1907 року письменник став заступником депутата австрійського парламенту В. Охрімовича. Після того як 1908 року В. Охрімович зрікся мандату, В. Стефаникові довелося виконувати обо­в’язки депутата аж до розпаду Австро-Угорської імперії 1918 р.

У період визвольних змагань В. Стефаник брав участь у роботі Української національної ради Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), у складі делегації ЗУНР відвідав Київ під час проголошення соборності українських земель 22 січня 1919 р. Перебуваючи в тій частині України, що була під владою Польщі, В. Стефаник активно цікавився подіями в УРСР, відсилав до радянсь­ких журналів («Вапліте», «Червоний шлях», «Плуг») свої нові твори.

Відгуком на літературну дискусію 1925-1928 рр. стала новела «Межа» (1926 р.), яка мала при­святу «М. Хвильовому» і була надрукована у «Літературно-науковому віснику», що його редагував Д. Донцов. Помер В. Стефаник 7 грудня 1936 р.  

В. Стефаник — один із представників «Покутської трійці» (умовне об’єднання трьох україн­ських письменників: Василя Стефаника, Леся Мартовича та Марка Черемшини). Назва походить від регіону, оскільки усі троє були з Покуття. Завдяки постійній та тісній співпраці молоді пись­менники пройшли так звану Франкову школу та сформувалися під його безпосереднім впливом. Саме І. Франко брав активну участь у становленні та формуванні таланту Стефаника, Мартовича та Черемшини.

Літературну діяльність В. Стефаник розпочав поезіями в прозі (1896-1898 рр.). У жовтні 1897 р. на сторінках чернівецького часопису «Праця» була надрукована новела «Виводили з села», пізніше — новели «У корчмі», «Стратився», «Синя книжечка» та «Сама саміська», які одразу зро­били його широковідомим українським письменником. Ці твори ввійшли до першої збірки В. Сте­фаника «Синя книжечка» (1899 р.). Пізніше виходили книги новел «Камінний хрест» (1900 р.), «Дорога» (1901 р.), «Моє слово» (1905 р.), «Земля» (1926 р.). Шанувальники творчості митця нази­вали його, за висловом Марка Черемшини, «поетом мужицької розпуки».

Для творчості В. Стефаника характерна експресіоністична (від лат. expression — вираження) манера письма, що передбачає вираження глибини й ірраціональності психології навіть звичайної людини через зовнішню напругу її переживань та емоцій. В. Стефаник прагнув виразити духовне (приховане) через реальне (зовнішнє), звернути увагу на духовну деградацію сучасного йому світу, зрозуміти сенс страждання і смерті людини. Звідси випливає його увага до оригінальних і незвичних епітетів і порівнянь, майстерне використання діалогів, лаконізм та фрагментарність письма.

 

 

10 травня - 60 років від дня народження Івана Антоновича Малковича

 

10 травня - 60 років від дня народження Івана Антоновича Малковича

Іван Малкович — український поет і видавець.

Народився 10 травня 1961 року в Березові Нижньому на Івано-Франківщині. Закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музучилища та філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Член Спілки письменників з 1986 р. Лауреат Шевченківської (2017) та інших літературних премій, кавалер "Ордена усмішки" (Польща).

Автор семи «дорослих» поетичних книг: «Білий камінь» (1984), «Ключ» (1988), «Вірші» (1992), «Із янголом на плечі» (1997), «Вірші на зиму» (2006), «Все поруч» (2010, 2011 (2-ге, доповнене видання); «Подорожник з новими віршами», 2013, 2016, 2017.

Ще 19-річним юнаком на всеукраїнському літературному семінарі в Ірпені таємним голосуванням кількох сотень літераторів І.Малковича було обрано «Найкращим молодим поетом». «Увесь літературний Ірпінь кілька днів величав мене „королевичем молодої поезії“, тож моєму юнацькому щастю не було меж... Ми захлиналися своїми й чужими віршами, а я до півночі, до крові на пальцях, грав на гітарі і співав призабутих гуцульських і лемківських пісень...»

Публікацію його першої книги відстоювала легендарна українська поетеса Ліна Костенко. «Вихід кожної його поетичної книги ставав подією літпроцесу... Неомодерні поезії І.Малковича стали зразками витриманого смаку поетики «нової хвилі». (Енциклопедія актуальної літератури).

Іван Малкович — редактор, упорядник, автор та перекладач кількох десятків книжок для дітей. «Це людина, маніакально віддана ідеї «особливо якісної української книги». (Книжковий огляд, № 1, 2002).

Вірші Івана Малковича перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, бенгальською (Індія), литовською, норвезькою, грузинською, азербайджанською, словацькою, словенською мовами.

У видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» побачили світ чотири поетичні книжки Івана Малковича «Із янголом на плечі», 1997 (у межах видавничого проекту «Поетична аґенція «Княжів»), «Вірші на зиму», 2006; «Все поруч», 2010; 2011 (2-ге, доповнене видання); «Подорожник», 2013; «ПОДОРОЖНИК з новими віршами», 2016, 2017 (два видання), «Яксу́нині береги», 2020.

 

8 травня – День пам'яті та примирення. 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

8 травня – День пам'яті та примирення.  9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

У ці травневі дні український народ, разом з Європою та світом, вшановує мужність і жертовність тих, хто пройшов палаючими фронтовими дорогами Другої світової війни, на чию долю випали тяжкі роки окупації та пекло нацистських концтаборів, хто в післявоєнні роки відроджував тисячі перетворених на руїни українських міст і сіл.

Важливо пам’ятати  про непересічну роль українців у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловити повагу всім борцям проти нацизму, увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у ці роки. Внесок українського народу у перемогу над нацизмом неможливо переоцінити: понад 9 мільйонів осіб було забрано з України до радянських Збройних Сил, близько 4 мільйонів з них полягли в запеклих боях, рятуючи світ від нацистського поневолення. З нашою країною пов’язані основні вирішальні події на радянсько-німецькому фронті.

Символом відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня перемоги став червоний мак, як і в багатьох країнах Європи.

Червоний мак (англ. – remembrance poppy) – міжнародний символ пам'яті жертв Першої світової війни, а згодом – жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів, починаючи із 1914 року. Символ маку присутній і в українській фольклорній традиції – за легендами, маки зацвітали так, де пролилася козацька кров.

Шановні фронтовики, партизани, підпільники, робітники тилу, діти війни! Низько вклоняємося кожному з вас – всім, хто на своїх плечах виніс тягар воєнного та повоєнного лихоліття.

Український народ завжди прагнув миру і добросусідства. Та сьогодні, коли військова агресія на сході країни знову затьмарила наше небо, забираючи життя кращих українських воїнів, ми зі зброєю в руках готові відстоювати свою незалежність та територіальну цілісність. Титанічна битва нашого народу за перемогу триває. Священний обов’язок кожного з нас – бути гідними подвигу батьків і дідів та зробити все для того, щоб на мирній землі виховувати дітей, радіти успіхам у досягненні трудових цілей.

Пам’ятаємо! Перемагаємо!

 

 

7 травня - День радіо

7 травня - День радіо

Перші досліди в галузі радіозв’язку провів американець Малон Лумис в 1868 році. Зв’язок встановлювалася за допомогою двох електропроводів, піднятих над землею на повітряних зміях. Перший провід служив антеною радіопередавача, а другий - антеною радіоприймача. Лумісу в присутності членів Конгресу США вдалося передати сигнал на відстань 18 миль.

З 1945 року День радіо відзначається щорічно 7 травня і вважається святом працівників всіх галузей зв’язку, радіоаматорів і радіожурналістів.

У цей день 1895 російський фізик Олександр Степанович Попов здійснив перший сеанс радіозв’язку і продемонстрував світові перший радіоприймач.

Вперше ця дата була урочисто відзначена в СРСР у травні 1925 року. Це був тридцятирічний ювілей радіо. Попередні круглі дати пройшли непоміченими. Це можна пояснити складністю політичної обстановки тих років. Двадцятиріччя радіо збіглося з розпалом першої світової війни, під час двадцятип’ятиріччя в країні йшла громадянська війна.

Півстолітній ювілей радіо співпав за часом з переможним завершенням війни з фашистською Німеччиною. 2 травня 1945 вийшла Постанова Ради Народних Комісарів СРСР про святкування п’ятдесятиріччя від дня винаходу радіо А.С. Поповим. З огляду на роль радіо в культурному та політичному житті суспільства і в обороні країни, уряд вирішив встановити 7 травня щорічний „День радіо”.

На цей момент радіозв’язок пройшов величезний шлях в своєму розвитку, і сьогодні технології зв’язку є невід’ємною частиною нашого повсякденного життя.

 

 

4 травня - Міжнародний день пожежників

4 травня - Міжнародний день пожежників

Святкування Міжнародного дня пожежника відбувається в першій декаді травня. Вперше відзначено в 1999 р. День присвячений вшануванню пожежних і їх небезпечної служби, є професійним святом пожежників. В цей День організовується і ряд пам’ятних заходів.

Працівники пожежних служб - це люди, які безперечно заслуговують на визнання. Кожен день вони реагують на тисячі інцидентів швидко і ефективно. Результати їхніх зусиль - порятунок незліченної кількості людських життів і збереження матеріальних цінностей, які потенційно могли б бути знищені розбурханим вогнем.

4 травня 1999 року вперше було організовано Міжнародний день пожежниів (IFFD). Він був заснований після того, як 4 січня 1999 року по електронній пошті по всьому світу було розіслано послання у зв’язку з загибеллю цих п’ятьох пожежників в Австралії. Дата - 4 травня - і раніше була традиційним днем пожежних в багатьох європейських країнах. До того ж це день святого Флоріана Лорхского, в католицькій традиції - покровителя пожежників.

У цю дату пропонується згадувати тих пожежників, які загинули, виконуючи свою роботу під час несення служби в місцевих регіональних громадах. Вони присвятили своє життя захисту всіх нас. Ми ж, зі свого боку, можемо проявити нашу підтримку і вдячність пожежним по всьому світу, які продовжують захищати нас протягом усього року.

 «Роль пожежного в сучасному суспільстві - будь то міська чи сільська місцевість, волонтерська діяльність або професійна кар’єра, промисловість, оборона, авіація, автоспорт або інше - це завжди самовідданість, вірність своїй справі і жертва - незалежно від того, в якій країні ми живемо і працюємо. У пожежній службі ми боремося разом проти одного спільного ворога - вогню - незалежно від того, з якої країни ми родом, яку форму ми носимо або якою мовою ми говоримо», - Джей-Джей Едмондсон (волонтер-лейтенант і пожежний), який відправив те саме електронне послання у 1999 році.

З честю надягаючи і демонструючи в цей День сині та червоні стрічки, прикріплені одна до одної, беручи участь в меморіальних або публічних подіях, кожен може висловити нашу загальну подяку пожежним повсюди.

 

 

3 травня - Всесвітній день свободи друку (преси)

3 травня - Всесвітній день свободи друку (преси)

Один із міжнародних днів, що відзначаються в системі Організації Об'єднаних Націй. Цей день щорічно святкується 3 травня та покликаний нагадати суспільству, що журналісти, виконуючи свою місію, залежать лише від читача й телеглядача, і що тиск на журналістів неприпустимий.

Всесвітній день свободи преси був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1993 року за рекомендацією Генеральної конференції ЮНЕСКО. З того часу, 3 травня, в усьому світі відзначається річниця Декларації, прийнятої у місті Віндгук як Всесвітній день свободи преси.

Всесвітній день свободи преси є щорічним нагадуванням міжнародній спільноті про те, що свобода преси і свобода вираження поглядів є основними правами, закріпленими в Загальній декларації прав людини. Ми повинні захищати ці права, оскільки вони являють собою основу демократії і мають реальний вплив на життя людей в усьому світі.

Всесвітній день свободи преси надає міжнародній спільноті можливість віддати пошану професійним працівникам засобів масової інформації, які загинули при виконанні своїх обов’язків за останній рік. Нам необхідно зміцнити нашу рішучість забезпечити охорону та безпеку журналістів у всьому світі.

 

 

Опитування

Архів новин

Грудень 2021 (5)
Листопад 2021 (47)
Жовтень 2021 (38)
Вересень 2021 (65)
Серпень 2021 (33)
Липень 2021 (33)
м. Біла Церква, бульвар Олександрійський, 149. тел. (04563) 6-03-90, (04563) 6-45-70 bckolegium{a}ukr.net

Схема проїзду
MakeUp © 2010 Арт-Студия Foto-Fact
Copyright © 2010 -    Білоцерківський колегіум