Білоцерківський колегіум

Він і вона… Він любить її, вона любить його. Кохання вічне, безкомпромісне, загадкове, оспіване у піснях, відтворене у кінофільмах та театральних виставах.

13 вересня 2016 року учні 21 та 22 груп Білоцерківського колегіуму приєдналися до шанувальників театрального мистецтва та переглянули музичну драму «Про що плачуть верби?» за мотивами п’єси І.Карпенка-Карого «Безталанна» у виконанні акторів Закарпатського обласного українського музично-драматичного театру.

П’єса наповнена різноманітними новаціями та експериментами. Вона стала ніби ілюстративним матеріалом для музейної екскурсії , у якій відтворений колорит українського села ХІХ століття, традиції та побут через костюми та деталі. Дія драми оформлена різноманітними музичними (композиції гуртів «Даха Браха», «Перкалаби», співи Іларія та Юліана…) та танцювальними номерами, адже значна частина дійства – вечорниці.

Вистава спонукала до роздумів, залишила неймовірні враження талановита гра акторів. 

1 вересня 2016 року у Білоцерківському колегіумі  було проведено перший урок на тему: «Від проголошення Незалежності до нової України».

Тема одна, але кожен клас  підійшов до неї творчо. Замість стандартної виховної  години спілкувались  у дружньому колі,  використовуючи відеоматеріали, перевіряючи свої знання у вікторині  «Чи знаєш ти Україну?». Цікаво було послухати думки учнів про сьогодення та перспективи України, згадати етапи державотворення країни, обговорити  цікаві факти про державні символи України. 

Колегіанти провели флешмоб, присвятивши його людям, які звитяжно відстоювали незалежність України. Учні переглянули відеоматеріали «Україна. Народжені вільними», «Моя країна – Україна» та ін.

10 вересня 2016 року Біла Церква відзначила 984 день народження. Учні та педагоги колегіуму традиційно взяли участь у різноманітних заходах до Дня міста: урочистому мітингу та піднятті прапора, покладанні квітів до пам'ятників Ярославу Мудрому, героям Небесної сотні та загиблих воїнів АТО. У "Парку творчості та натхнення" Білоцерківський колегіум представив виставку під назвою «Елегія кохання» та персональні роботи випускниці колегіуму Нагаївської Каріни. Колегіантки Журавльова Анастасія та Рябініна Ірина взяли участь у пісенному конкурсі «Співати варто».

За високу майстерність, художню досконалість, оригінальність представленої експозиції, творчий внесок у розвиток і збереження мистецьких традицій учнівсько-педагогічний колектив нагороджено грамотою начальника управління освіти і науки Петрика Ю.Ф.

Лише на десятий день незалежності України над куполом Верховної Ради підняли синьо-жовтий стяг.

Відповідну постанову депутати ухвалили лише з третьої спроби після погрози Леоніда Кравчука подати у відставку. Проте згодом маніфестанти ледь не штурмували будівлю парламенту, коли поруч із синьо-жовтим побачили прапор УРСР.

Тисячі українців з вигуками "Ганьба!" прорвали кордон міліції. Ще мить і натовп опинився б усередині.

У вікні другого поверху з’явився народний депутат Дмитро Павличко, який жестами пояснював, що червоно-синій прапор спустять.

Після цього він разом з Левком Лук’яненком, Романом Лубківським та іншими депутатами пішли до кабінету голови Верховної Ради і повідомили про ситуацію. Леонід Кравчук довго не зволікав.

"Сесії вже не було. Депутати розійшлися. Кравчук, - треба віддати йому належне, на свій страх і ризик вирішив зняти прапор УРСР", - розповів Володимир Яворівський, депутат першого скликання.

Референдум про прапор

Вперше підняти синьо-жовтий прапор над куполом парламенту запропонував Василь Червоній.

На вечірній сесії 24 серпня він радив: спочатку прийняти акти про державну незалежність та про денонсацію союзного договору, по-друге, проголосувати постанову про національний стяг, а потім перейти до розгляду інших надважливих справ. Однак, того дня синьо-жовтий прапор лише внесли до зали засідань.

Це питання повторно ініціював Володимир Яворівський на сесії 4 вересня. Депутат прочитав власний проект постанови про підняття над Верховною Радою "національного історичного синьо-жовтого прапору".

На перехідний період депутати домовилися не змінювати юридичного статусу прапору УРСР: до проведення референдуму про державну символіку червоно-синій залишатиметься "державним", а синьо-жовтий визначили, як "національний".

Почалася дискусія, в ході якої демократи посилаючись на світовий досвід переконували: долю прапору повинні вирішувати парламентарі, а не громадяни.

На що Леонід Кравчук відповів, що це суперечитиме постановам прийнятим раніше і додав: йдеться лише про підняття національного прапору поряд із державним, як це вже зроблено скрізь, навіть у Львівській області.

Він поставив питання на голосування. Рішення підтримало лише 205 депутатів.

1 вересня гостинно відчинив двері Білоцерківський колегіум. Колегіальна сім`я поповнилася новими учнями 5-А, 5-Б, 6-Б класів та 11, 12 груп (8-мі класи).

Бібліографія праць Драйзера як правило починається з його роману «Сестра Керрі» (1900). У 1911 Драйзер публікує свій другий роман «Дженні Герхардт».

Романом «Фінансист» (1912) Драйзер почав свою монументальну «Трилогію бажання». В її основу покладена історія життя мільйонера. Другий том — «Титан», 1914; третій — «Стоїк».

«Трилогія бажання» — одне з видатних досягнень американської та європейської літератури XX ст. Т.Драйзер виключно талановито зображує фінансове середовище.

У 1916 вийшов друком роман «Геній», який Драйзер вважав своїм найкращим твором. Тема роману — влада грошей.

 У своєму романі «Американська трагедія» (1925) Драйзер зображує середньостатистичного американця — юнака Клайда Грифітса, малоосвіченого, легковажного, безвольного. Суть трагедії Грифітса — марнославство, жага до високого становища в суспільстві, які штовхнули його до злочину, через що той закінчив своє життя на електричному стільці.

Драйзер — художник-натураліст. Його мистецтво — мистецтво фактів та речей — будується на спогляданні за життям як воно є. Разом з тим Драйзер і художник-психолог.

У 1944 р. Американська академія мистецтв і літератури нагороджує Драйзера почесною золотою медаллю за видатні досягнення в галузі мистецтва й літератури.