Білоцерківський колегіум

165 років від дня народження Івана Яковича Франка

 Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. в с. Нагуєвичі на Львівщині в родині коваля. Навчався у сільській початковій школі (1862-1864 рр.), у так званій нормальній школі при василі­анському монастирі (1864-1867 рр.), пізніше — у Дрогобицькій гімназії (1867-1875 рр.). 1875 року вступив на філософський факультет Львівського університету, який залишив через арешт у червні 1877 р. Пізніше був заарештований ще двічі (1880 р.; 1889 р.). Майже постійно співпрацював з різноманітними періодичними виданнями, на сторінках яких виступав як критик, публіцист, нау­ковець. Наукові інтереси Франка зумовили роботу над докторською дисертацією, яку він захистив 1893 р. у Віденському університеті. З 1894 р. видавав журнал «Житє і слово», після закриття якого з 1898 р. був членом редакційного комітету «Літературно-наукового вісника». Взимку 1907-1908 рр. здоров’я письменника значно погіршилось. Матеріальні нестатки й виснажлива праця призвели до загострення хвороби восени 1915 р. Помер І. Франко 28 травня 1916 р.; похований у Львові. Іван Франко — поет, прозаїк, драматург. Початок його літературної діяльності припадає на часи навчання в гімназії. Першими спробами були поезії, що друкувалися в журналі «Друг» та сформували збірку «Баляды і росказы» (1876 р.). Найкращі твори другої половини 70-80-х рр. склали поетичну збірку «З вершин і низин» (1887 р.), що засвідчила творче зростання митця. Збірка поєднує поезії на різні теми, переважно громадянські. Наступна книжка поезій Франка «Зів’яле листя» (1896 р.) цілком відповідає авторському визначенню ліричної драми. Біографічно зумовле­на, вона водночас є мистецьким шедевром і драматичним людським документом. До збірки «Мій Ізмарагд» (1897 р.) увійшли переважно поезії 1897 р. та частина більш ранніх творів. У них знайшли відображення моральні й громадянські пошуки автора, позначені напруже­ним драматизмом та складною динамікою емоцій. 1900 року побачила світ поетична збірка Франка «Із днів журби». Важливим етапом його поетичної біографії стала наступна книжка «Semper tiro» (1906 р.). Франкові належить авторство ряду творів у жанрі поеми, серед яких на особливу увагу заслуговують «Іван Вишенський» та «Мойсей». Останній твір стосується складного комплексу національної, громадянської й особистісної проблематики, осмисленого в узагальнено-філософському ключі. Поема перейнята суворим усвідомленням неминучості жертв і складних випробувань на шляху людини й народу до духовного оновлення. І. Франко — автор більш як ста прозових творів. Природно, що не всі з них однорідні за мис­тецькими вартостями. Прикметною особливістю прози письменника є її виражена тенденційність, що іноді переходить у публіцистичність, схематичну ілюстрацію політичних ідей, як, наприклад, у повісті «Борислав сміється» (1881-1882 рр.). Серед драматургічних творів Франка безсумнівним здобутком є п’єса «Украдене щастя» (1893 р.).

24 серпня 1853 були вперше виготовлені картопляні чіпси. Як і багато інших культових винаходів, чіпси з’явилися випадково і пройшли довгий шлях на ринок, ставши в результаті однієї з найбільш споживаних закусок у світі.

Згідно з кулінарною легендою, картопляний чіп "народився", коли шеф-кухар одного з ресторанів, на ім’я Джордж Крум, працюючи в 1853 році в місті-курорті Саратога-Спрінгс, що на сході штату Нью-Йорк (США), представив перші шматочки чіпсів одному з найбагатших і найуспішніших підприємців США XIX століття на ім’я Корнеліус Вандербільт. Вандербільт, відвідуючи ресторан, де працював Крум, поскаржився на те, що картопля на його тарілці була недостатньо тонко нарізана і хотів повернути порцію. Обурившись на те, що тарілку було відіслано назад, Крум нарізав свіжу порцію картоплі так тонко, що вона стала схожою на папір. Приготувавши її так, щоб вона не була занадто хрусткою і її можна було підхопити виделкою, він наказав винести блюдо назад Вандербільту, чекаючи, що від побаченої віртуозної майстерності кухаря той буде осоромлений і покине заклад.

Замість цього залізничний магнат оцінив страву дуже високо. Так з’явилася нова страва.

День екологічного боргу (День екоборгу) — день настає тоді, коли кількість використаних ресурсів перевищує той обсяг, який Земля здатна відновити за рік.

Цей день визначає науково-дослідницька організація «Глобальна мережа екологічного сліду[en]» (Global Footprint Network, GFN), яка запропонувала його в 1987 році. За дослідженнями цієї організації у 1961 році людство використало тільки дві третини потенціалу Землі. Вперше екологічний борг був зафіксований 29 грудня 1970 року. Це означало, що людство в загальному за 1970 рік спожило більше ресурсів, ніж дала за цей час Земля.

У 1987 році, коли почалося відзначення цього дня, він припав на 19 грудня. У наступні роки цей день наступав все раніше, за невеликими винятками. Так у 1997 році цей день припав на 1 листопада, у 2007 році — на 21 серпня, у 2016 році — на 8 серпня, у 2017 році — на 2 серпня, у 2018 році - 1 серпня. Якщо така тенденція збережеться, то в 2030 році потрібно буде вже дві таких Землі для забезпечення потреб людства.

Цей день наступає для кожної краї у різні дні. Є країни, зокрема Індія, які споживають менше ресурсів, ніж отримують від природи.

Найраніше день екологічного боргу наступив у 2017 році в Люксембурзі (17 лютого), Катарі (19 лютого) і Австралії (12 березня). У 2018 році - у Катарі (9 лютого), Люксембурзі (19 лютого), ОАЕ (4 березня). Це пояснюється високою щільністю населення і дефіцитом природних ресурсів. Україна вичерпала свої природні ресурси у 2017 році вже до 12 липня, а 2018 році - 27 липня.

З того часу, як людина зайнялася одомашненням тваринного світу, їй стало ясно, що є тварини, яких краще так і залишити в їх природному дикому середовищі. Навпаки - тварини, які цілком підкорилися їй, влилися в суєтний світ людини настільки, що стали невід’ємною частиною її власного середовища проживання. Здавалося б всі основні крапки були розставлені і межі визначені. Людина сміливо взяла на себе відповідальність і встановила правила, що дозволило їй з успіхом вести своє домашнє господарство, а його домашні тварини гармонійно доповнювали цю картину.

Бездомні тварини стали з’являтися практично відразу і це було обумовлено цілком природними причинами. Десь вони втрачали своїх господарів, десь їх втрачали самі господарі, десь вони попросту були викинуті за непотрібністю, завжди залишаючись вірними цьому, вже зовсім не чуждому їм, людському середовищу. Коли це стало проблемою - вже ні хто і не пам’ятає, але людина, по більшості цілком з гуманних міркувань, намагалася вирішувати її протягом багатьох століть.

Звертаючись до нашої історії, цю проблему в більшості випадків і найбільш ефективно вирішували, і до цих пір намагаються вирішувати на локальному рівні, знаходячи цим тваринам новий притулок або ж виробляючи достатньо лояльне ставлення громадськості до цих тварин, підтримуючи їх своєю добротою і елементарної турботою. Це не складно і багатьом з нас відомі ці відносини. Але бувають серед нас і ті, для кого саме поняття «доброта» і «турбота» чужі навіть за своєю суттю. Їхнє ставлення до братів наших менших завжди викликає у нас «м’яко кажучи» тихий жах і невимушене занепокоєння. Не менше занепокоєння може викликати і наша з вами байдужість, так як саме цим і досягається та гострота конфлікту, коли проблема безпритульних тварин може віроломно і беззастережно вторгнутися і в життя будь-якої, навіть самої далекої від цих питань людини. Це не дивно, адже тварини також жадають життя, вони можуть хворіти, вони можуть приносити з собою масу серйозних і страшних недуг.

День Державного Прапора України

Свято було засновано в 2004 році президентом Леонідом Кучмою. Однак історія українського прапора почалася задовго до цього. Першим задокументованим використанням жовтого та синього кольорів був герб Львівської землі.

А ось перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора 22 березня 1918 року, коли Центральна Рада прийняла Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапору Української Народної Республіки.

24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про Незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру - синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку - жовтий колір.

У серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня Державного Прапора України, який святкується щорічно 23 серпня. 

День Незалежності України

Щорічно 24 серпня українці святкують пам'ятний день визнання суверенітету країни – День Незалежності України.

Вперше День Незалежності України відзначили 16 липня 1991 року – в річницю прийняття Декларації про державний суверенітет України Верховною Радою УРСР.

Згодом цю дату перенесли на 24 серпня, адже саме в цей день 1991 Верховна Рада УРСР прийняла Акт проголошення Незалежності України.

Остаточно День Незалежності України був підтверджений на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року.

Наука і технології - невід'ємна частина нашого життя, тому STEM-освіта займає особливе місце у навчанні. Вона допомагає налагодити міждисциплінарні зв'язки у навчанні, полегшує розуміння науки, техніки і навколишнього цифрового світу. Використовуючи STEM-технології у навчанні, учні пізнають навики кодування, робототехніки, вчаться роз'язувати проблемні завдання.

За час навчання у 5-А класі юні науковці разом зі своїм вчителем Цимбалюк О.А. успішно опрацювали міжнародний STEM проєкт та здобули відзнаку національної якості. Тож нових злетів та успіхів вам, майбутні шестикласники!

Людина та її здоров’я

Теорія формування здорового способу життя дитини

Кризові явища здоров'я та безпечної життєдіяльності молодого покоління

Міжнародний день безпритульних тварин започатковано Міжнародним товариством захисту прав тварин (ISAR) з метою привернення уваги громадськості до проблем бродячих тварин.

Проблема безпритульних тварин знайома кожному великому місту, де гостро стоїть питання будівництва притулків для бездомних тварин.  Покинуті та загублені собаки і кішки, а також ті тварини, що народилися на вулицях є основним джерелом походження безпритульних тварин. Для цих тварин навколишній світ повний небезпек і загроз, тому середня тривалість їхнього життя невелика. Крім того, вони становлять реальну загрозу для здоров’я людей, так як переносять вірусні хвороби. Майже 95% випадків сказу у людей пов’язано з укусами собак.

Представники громадських організацій, а також небайдужі жителі країни в цей день можуть висловити своє відношення до того, як влада вирішує проблему зниження чисельності безпритульних тварин в місті. Давно доведено, що рівень духовності людини визначається не лише соціальним середовищем, але й характером спілкування зі світом природи. Жорстокість до тварин в дитинстві може перерости у жорстокість до людей.

В цей день проводяться акції проти застосування жорстоких методів регуляції чисельності безпритульних тварин, збираються кошти на створення спеціальних центрів для утримання покинутих тварин.

Свято Преображення Господнього - Ісуса Христа, в народній традиції називається також Яблучний Спас і святкується християнами у кінці другої декади серпня. Церкви католицької, православної та протестантської традиції проводять святкові богослужіння.

Що це означає: двонадесяте свято для християн в цьому році, сьогодні? Як стверджує вікіпедія, преображення по-грецьки - метаморфоза. Ікона, час богослужінь і що брати у Церкву - про це дуже точно говорить Слово Боже.

Після бесіди про хрест і про славу царства Свого, Ісус Христос, під час перебування Свого в Галілеї, взяв з учнів Своїх трьох свідків воскресіння дочки Яіра, Петра й двох братів, Якова й Івана, і тільки з ними одними пішов на найвищу в тому місці гору - Фавор, щоб там помолитися. Зійшовши на вершину гори, Він став на молитву, а Його учні сіли відпочити й від втоми заснули. Під час цієї-то молитви відбулося дивовижне преображення Ісуса Христа і дотикове Його учням відкрилася Його слава, як Єдинородного від Отця. Вид лиця Його змінився: воно просяяло як сонце. І стала одежа Його біла як сніг, заблищала як світло. І з іншого світу постали сюди два найбільших пророки, законодавець Мойсей і Ілія. Вони з’явилися у славетному вигляді; але розмовляли з Ісусом Христом про останні дні земного життя Його, які Він повинен закінчити в Єрусалимі. Прокинулись апостоли: і побачили славу Його й обох мужів тих, що стояли з Ним. Серця їх наповнилися нез’ясовним захопленням: втім вони спостерігали і слухали мовчки. Але коли пророки відходили від Ісуса Христа, Петро не втримав пориву захопленої душі, він вигукнув: "Учителю, Учителю, Господи, як добре бути нам тут! Якщо хочеш, поставимо тут три намети. Один Тебі. Один Мойсеєві і один Іллі." Коли він це говорив, раптом стала світла хмара та осяяла їх, і зійшов із хмари голос: "Це Син Мій Улюблений, в якому все Моє благовоління, Його слухайте." Почувши цей голос, учні попадали на обличчя свої від страху. Але Ісус Христос підійшов до них і сказав: "встаньте і не бійтеся." Коли вони вийшли, то біля себе нікого вже не бачили крім одного Ісуса Христа. Коли вони сходили з гори, Ісус Христос наказав їм нікому не розповідати, що вони бачили, аж поки Син людський не воскресне з мертвих. (Мт 17:1-13, Лк 9:28-36, Мк 9:2-12).

У деякій мірі Свято Преображення пов’язано і можна порівняти з старозавітним Святом Кучок. «Якщо хочеш, зробимо тут три намети», - каже Петро до Ісуса. Цей зв’язок підтверджує і традиція здійснювати у свято Преображення (як і під час Свята Кучок) освячення плодів. На Сході до початку серпня встигають злаки та виноград, які християни приносять до храму для благословення на знак подяки Богові за дарування цих плодів. Частину цього врожаю в перші століття християни жертвували до храму для здійснення таїнства Євхаристії.

У християнстві освячення плодів у день свята Преображення набуло особливого символічного значення: у Преображенні Христа показано щось нове, перетворення і благодатний стан, що людина і світ знаходять Воскресінням Христа і яке здійсниться у воскресінні всіх людей. І вся природа, яка прийшла в розлад з того моменту, коли у світ через людину увійшов гріх, тепер разом з людиною очікує найближчого оновлення.

Свято Преображення відзначається Східною Церквою з IV століття. У календар Західної Церкви воно було введене папою Калікстом III у 1457 році. В традиції Вірменської Церкви свято Преображення включено у великодній цикл, є рухливим і відзначається в сьому неділю після П’ятидесятниці.

Про образи і ікони, яблука та мед, за аналогією з трьома кущами, які все ж таки стали дуже популярні в традиції цього свята, Бог вже відповів, а ми нагадуємо - Його слухайте!